Про що я говорю, коли говорю про біг

Збірка автобіографічних нарисів «Про що я говорю, коли говорю про біг» Харукі Муракамі вважається найвідомішою у світі книгою про біг. Водночас це – розповідь про рух автора по життю: від бару до письма, від письма до ультрамарафону. Адже подорожувати можна і континентами, і мовами, і заняттями.

Автор розповідає, що саме підштовхнуло його до щоденних занять біговим спортом та яким чином біг допомагає йому розвиватися і творити. Харукі не просто спортсмен-любитель, а справжній учасник виснажливих багатогодинних бігових марафонів. Про останній вид змагань він описує у книзі декілька цікавих історій.

Його книга втрапила до мене після початку повномасштабної війни. Я знав за автора давно, читав за порадою Леоніда Кононовича роман «Норвезький ліс» цього автора, який справив дуже сильне враження, а тепер ось з плином часу взявся за збірку нарисів.

Це був кайф. Автор привідкрив завісу, не лукавив, розповів про себе старіючого, але без депресії, а просто як зі сторони. Розповів про прорахунки і здобутки під час бігу.

Як журналісту, особливо цікаво було читати його моменти щодо переключенні роботи з творчої на механічну-тренувальну. Автор чесно розповідає, якими інколи є складними та виснажливими його творчі пошуки, його творча робота, яка дає не лише славу, а й псує здоров’я та виснажує. Сам маю певні проблеми зі здоров’ям, тож прям замислився, чи не відновити пробіжки, надихнувшись книгою Муракамі…

Як ви зрозуміли, біг – це фон, але не суть книги, в книзі йдеться не тільки про біг. Мені здається, що автор хотів сказати, що головне велика (навіть, масштабна ціль), а також те, що варто вірити в себе, коли всі не вірять. Книга також нагадує, що головне робити те, що любиш, щоб бути щасливим.

До слова, інколи міркую, що книгу треба читати з олівцем, як книги Дмитра Корчинського. Бо тут є багато гарних думок.

Що сподобалось: легкий, доступний і оригінальний стиль автора - зайшли на ура. Тепер я починаю розуміти за що мільйони читачів люблять Муракамі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Крута мілітарна проза

Ах, как харашо біло в Савєцком Союзє, або реальна історія про найкрутішого шпигуна