«Мамо, коли додому?»: Харків’янка з 4-ма дітьми приїхала подалі від війни в Золотоношу

Харків’янка Людмила з міста Первомайський приїхала на Черкащину. Поселилася у Золотоноші. Там, на малій батьківщині, залишилася квартира. Людмила приїхала до Золотоноші з чотирма дітьми: двоє хлопчиків і дівчаток. Окрім того, не покинули і тварин: привезли песика і двох котиків.

– Там весь час повітряні тривоги. Обстрілюють нас окупанти… Слава Богу, квартира ціла, сусіди дивляться. Вік дітей: чотири, шість з половиною, дев’ять з половиною і десять з половиною років. Ті, що старші, вчаться онлайн. Комп’ютера немає, тож все по телефону. Звісно, діти хочуть додому. Питають мене: «Мамо, коли поїдемо додому?» Адже свої стіни рідніші… – каже Людмила.

Поки були заощадження, родина ще виживала. Зараз геть сутужно. Харків’янка робила продавцем в магазині, але всім сказали писати заяву на звільнення за власним бажанням. Зараз чекає виплат від держави. Сьогодні вдалося отримати разом з іншими вимушеними переселенцями продуктовий набір для внутрішньо-переміщених осіб у Золотоніському волонтерському центрі Артпростір, що діє при Золотоніському районному будинку культури, від Черкаського правозахисного центру і ГО «Ветерани війни «Захисники України».

– Приїхали сюди 10 квітня. Досі нічого не отримали з виплат… А четверо дітей треба годувати. Загалом, вдома були до останнього. Але коли влада оголосила евакуацію, поїхали. Їхала кума моя з дитиною і я з дітьми. Наймали машину, бо як інакше? Вирішили їхати саме в Золотоношу, бо тут є далекі родичі. Але ж всерівно хоч за комунальні послуги треба платити, – каже харків’янка.

Зараз в родині переселенки двоє школярів, але з вересня у школу має йти ще одна дитина. Дуже сподівається, що дитина піде в школу удома. Проте психологічно готується й до того, що можливо, доведеться лишитися в Золотоноші на довше…