Блог Вівчариків (новини літератури і не тільки...)

Але ми тримаємося. Деякі міста дуже пошматовані окупаційним звіром. Водночас є і перемоги і їх більше. Російські війська продовжують обстрілювати міста, мирні квартали. Вони нищать наші багатоповерхівки, нападають на мирне населення як скажена собака. ЗСУ справляється. Є й курйози, мабуть, вкрай неприємні для окупанта. У Бердянську, наприклад, жителі без зброї прогнали окупантів . Так, без зброї. Думаю, тому ворог готовий до переговорів. Бо розуміє, що геть все не по плану ворога… Зосереджені і стривожені всі. Сьогодні довелося бути на одному з підприємств, де пройшов як ніж крізь масло, попри ворота, попри приймальню, а далі виявилася охорона і мало не скрутили. Думали, диверсант. Врешті все добре. Таки я свій. І добре бути своїм серед своїх. А не своїх треба мочити і проганяти з нашої землі. Приватний бізнес дає паливо, медикаменти, продукти, техніку. Тепер все підряд на волонтерський центр нести не треба, щоразу виникає потреба то в одному, то в іншому, а чогось геть вдостал

4 день повномасштабної війни конченої росії проти незалежної суверенної України. Якщо хуйло заговорив про тривожну кнопку, значить це останній аргумент, значить більше ні на що вже не здатен. Хоча, враховуючи, яка у них техніка і враховуючи, що вони самі в себе влучають, як у випадку корабля з літаком, то можна не паритися. Учора бачився з прекрасними людьми, що були пропахнуті бензином, сьогодні говорив з прекрасними людьми, що робили вантажниками для тероборони, розвозили людей, гуманітарну допомогу. Насправді трохи напряжмо бачити оті купи народу у Львові на вокзалі. У Черкасах все гаразд, всі стали організовано до роботи, кожен робить своє. Хлопці з тероборони патрулюють місто, коктейлів молотова досить, в центрі гостинності купа продуктів. Але ворога це бісить. Мирні Черкаси обстріляли з неба. Маємо 4 авіаудари в Черкаську область. Наші захисники все відбили. Все гаразд. Мирні люди поки сиділи в укриттях. А немирні москалі обстрілювали з нема. Горіть у пеклі, чорти. Жі

Ви не можете припинити гортати стрічку новин або вимкнути телевізор. Відчуваєте шквал емоцій, які постійно змінюються — від радості до смутку, від страху до ейфорії. Врешті настає перенасичення — вам здається, що ваш мозок зараз вибухне. А потім — емоційне виснаження. Це типові симптоми, які відчувають у ці дні практично всі. Адже в головах у нас — поле битви інформаційно-психологічної війни. Сучасна війна — це війна нервів навіть більшою мірою, ніж війна ракет і танків. Агресор використовує всі доступні засоби, аби прискорити результат, найбільш вигідний для нього: капітуляцію. Над інформаційно-психологічними операціями проти України працює величезна кількість російських спеціалістів. Поки військові наступають на землі та в повітрі, атака в інформаційному просторі має кілька ключових завдань. Дезорієнтувати військових . Вони марнують ресурси, реагуючи на повідомлення про загр

 Актуальна карта наступу РФ станом на ранок 27 лютого. За три дні оккупантам не вдалося зайняти жодного облцентру. Армія ворога деморалізована. Віримо у наші ЗСУ, тероборону та всіх українців які ведуть боротьбу з ворогом 💪 Перемога за нами! 🇺🇦

День третій з того часу як путін почав невдалу окупацію незалежної і суверенної України. Ці дні зробили країну однією родиною. Вже діти народжуються в укриттях, є інформація, що президент країни-агресора таки шокований, бо він хотів, щоб країна швидко склала лапки, але ми боремося. І ми вистоїмо. У нас прекрасні збройні сили України, сформована тероборона. Сьогодні був в центрі переселенців, всі поселені, черкащани принесли все необхідне. Увечері бачився з хорошою людиною, яка вся пропахтіла бензином і солярою. Мовляв, наготували дуже багато коктейлів Молотова для русні, для окупантів. Хай лише сунуться. Вся країна знає, що треба вимикати геолокацію в телефонах, знешкоджувати мітки ворогів і провокаторів в населених пунктах, інформувати СБУ і поліцію про підозрілих осіб в містах і селах, завішувати вікна, щоб не було видно світло. Всі знають, що треба поцікавитися, що за квартиранти живуть поряд, особливо якщо вони чоловіки, бо це можуть бути інформатори ворога. Сьогодні всі дружно п

  як треба готувати світові змі візуалізація нападу на Україну росія насправді маленька Україна насправді велика!!! Візуалізація нападу на українців

 Хуйло задумав окупацію. День другий - Дзвінок з Німеччини - як ви? Кажу - все ок, тримаємося, Черкаси спокійні, слава Богу, вашими молитвами. Німеччина каже мені, мовляв, це влада тормозить санкції, а ми, народ, за вас! Тримайтеся друзі ! Я дякую. Знову до роботи, до новин. І дивна ситуація, люди читають, але майже не коментують. Відвідуваність росте, коментованість падає, відчувається вигорання, знати інформацію треба, а висловитись вже нема сил. Пишуть з Литви, питають. Дякую. Пишуть з Естонії. Пояснюю ситуацію. А чи знаю я ту ситуацію ? Вся надія на ЗСУ. Кажу, що наші війська найкращі, окупанти горітимуть в пеклі. Німеччині доводиться пояснювати особливо внятно. Бо вони кажуть, може домовтеся?? Та Йосип Драний!!! Пояснюю на прикладі. Є дівчина гарна красива. Злочинець нападає і ножа їй до горлянки. А файний поліцейський німецький проходячи каже, пане так не годиться. Ясно, що тут треба забрати ножа і дати як мінімум по зубах бандиту, словами тут не зарадиш. Все чітко. Україна добро

Попри те, що деякі колеги толерували питання щодо ставлення до окупантів-росіян, я залишуся таки при своїй думці. Є добро - це ми, і є зло - це хуйло на чолі окупантів. Впевнений, та тягомотіна з 2014 року таки зіграла в довготривалій перспективі на руку - Збройні Сили України окрепли і дуже якісно зробили роботу, давши окупантам пропиздона. І поки одні країни вирішують відключати расєю від платіжних систем чи ні, закривати небо чи ні, ми можемо розраховувати лише на наших рідних військових із ЗСУ. Подивіться на тих спійманих полонених, якісь дауни недорозвинені. Хуйлу треба було заградотряд ставити хіба, а так вони йшли через силу. Частина стала добривом.... І пакети оті їх закуплені вже, мабуть, не знадобляться. Думаю, планувався бліцкриг, а вийшов якийсь один відсоток плану. Мабуть, я лукавлю, таки і світ допомагає, мав гарячу реакцію з Литви, Білорусі, США, Польщі. Дехто підтримав і з Росії, сказавши, що їм дуже соромно за дєда маразматика. Дякую колеги-журналісти і просто друзі. І

" Останнє завдання " - Назарій Вівчарик НСПУ, "Друкарський Олега Федорова" 142 с. Збірка оповідань   Ця книжка, мені здається, дуже актуальна зараз. Деякі оповідання в ній зачіпають тему війни та її наслідки як для звичайних людей, так і для військових. "Останнє завдання" - це збірка оповідань, яка вийшла друком у 2022 році. У ній є 11 різних розповідей. Кожна з них відрізняється і героями, і темами, й темпом, і фіналом. Деякі з історій стали результатом журналістської роботи автора. Наприклад, в одних ідеться про політику чи порушуються гострі соціальні питання, а в інших письменник не оминає тему АТО, військової реабілітації. Як на мене, то більшість тема оповідань про наслідки для військових, які повернулись зі Сходу.    Жанр історій від містики до бойовика, від соціалки до горору. Тому щось цікаве зможе знайти кожен читач. ⠀ Самі оповідання невеликі за розміром, деякі лише на декілька сторінок. Історії читаються легко, адже стиль у автора приємний,