Вівчарик: МЕДІА

Французький серіал «Каламутні води» (у оригіналі — «Surface»), 2025 рік, усього шість серій — і жодної зайвої хвилини. Це той рідкісний випадок, коли короткий формат працює на користь історії: сценаристи не розтягують інтригу штучно, а дозволяють їй визрівати природно, серія за серією, аж до фінального одкровення.

Цими вихідними в Каневі вже вдруге пройшов гастрономічний фестиваль «Канівські наїдки» — свято української кухні, традицій і єднання громади. На відміну від торішньої події, яка проходила під дощем, цього разу учасників і гостей зустріла спека — але це не завадило масштабній та насиченій програмі.

  Цікава книга. Заплутаний сюжет, у якому до останніх сторінок не знаєш, що відбудеться далі. Інтрига справді тримає — постійно з’являються нові деталі, персонажі, зв’язки, і все це поступово складається в одну дивну, трохи абсурдну картину.

Донька давно мріяла про власного Пушина — того самого пухнастого сірого котика, якого всі впізнають з першого погляду. І от нарешті! Вирішили не просто принести іграшку додому, а розповісти цю історію у фотографіях.

Побував на відправному тренінгу програми — триденному інтенсиві з фотожурналістики та візуального сторітелінгу для української групи з чотирнадцяти медійників.

 Цього літа вдалося поринути в ритм торгівлі господарськими товарами глибше, ніж зазвичай, і на власному досвіді відчути, чим насправді живе покупець. Абсолютний фаворит сезону, який буквально «проходить» крізь руки щодня, — це скляна тара та кришки. ​Для когось літо — це відпочинок, а для українців — час закладати фундамент продовольчої безпеки. З року в рік, у найважчі часи, саме домашні закрутки залишаються тим самим надійним «антикризовим щитом». Скляна банка сьогодні — це не про минуле, це про стратегічний запас і спокій за завтрашній день.  Відео 

 ​Серпень потроху стишує оберти. Спека, яка ще тиждень тому здавалася нескінченною, непомітно відступає, залишаючи місце першому прохолодному подиху майбутньої осені. ​Щоб зловити цей момент переходу, вирвалися на декілька годин до лісу. Тут повітря зовсім інше — густе, настояне на соснових голках, сухій траві та спокої. Ліс зараз наче завмер у передчутті змін: сонце вже не пече, а м’яко підсвічує крони. ​Літо повільно йде

У нас дозріває неймовірна слива – Слива домашня, Prunus Domestica. Вона наповнює повітря солодким ароматом та радує око своїми соковитими плодами. Але для мене ця слива – не просто дерево.

Витягли з донькою велосипеди та вирішили прокататись парком у Смілі. І, чесно кажучи, не пожалкували — парк тут насправді крутий!