У шкільні роки в Смілі, коли дядько Володимир був у настрої, він час від часу брав мене з собою кататися по місту і району, а то й по області. Дядько розвозив товар по господарчих магазинах, а я дуже любив їздити у машині. Таким чином побачив не лише найближчі райцентри, а й села. Власне, побував там, де стояли господарчі магазини. Цікаво було, коли ми шукали адреси нових магазинів. У часи відсутності мобільних телефонів це ще був той квест. Але тоді я збагнув, що коли хочеш потрапити в центр населеного пункту – шукай вулицю Леніна. Ну а поруч з вулицею Леніна йшли в ногу назви на кшталт Свердлова, Косіора, Дзержинського, Будьонного, Котовського, Ватутіна, Пушкіна, Достоєвського, Крилова, Гагаріна тощо. Ці назви переслідували мене скрізь, а дядько казав, що такі ж є в будь-якому населеному пункті не лише України, а й росії – хоч на Уралі, хоч на Далекому Сході. А я собі думав, що, приміром, провулку Московському личило б більше бути не в Смілі чи Умані, а десь у передмісті ...