Блог Вівчариків (новини літератури і не тільки...)

  «Гострі предмети» - книга і детективна, і психологічна водночас. Тут незрозуміло чи ти більше переживаєш через вбивство дівчаток, що сколихнуло містечко, чи переживаєш через важку долю героїні, яка поїхала розслідувати ті вбивства. Увага, спойлер, - героїня не поліцейська, а журналістка. І тут особливо ціню хист автора твору, що пише від імені героїні статті про вбивство у свою редакцію. Але то професійне, мені просто було дуже цікаво, як же вона опише ті вбивства, у кого візьме коментарі, як виконає редакційне завдання. Повторюся, це професійне, щодо реального розслідування, то його ведуть поліцейські, як і має бути. От лише їх доля так не турбує, як доля журналістки, яка приїхавши в містечко, вірніше повернувшись у рідне містечко в силу обставин, змушена не лише описувати злочини, а й зіштовхнутися з демонами минулого. Блін, та доля цієї пані більше турбує, ніж взагалі кінець книги. Репортерка Камілла Прейкер отримує неприємне завдання: повернутися у рідне містечко, з яким во

 Хурма, попри явне південне походження, ніколи не була для садівників екзотичним плодом. Навіть в епоху жорсткого дефіциту вона регулярно з'являлася у продажі нарівні з іншими звичними жителями півдня — лимонами, апельсинами, мандаринами. А от зустріти хурму, що росте на ділянці в зоні з помірним кліматом, практично неможливо. В цьому відношенні вона така ж, як і банан. Але те, що не росте у відкритому ґрунті, можна з успіхом вирощувати як кімнатну рослину На відміну від тих же лимонів або фініків, кісточки є не в кожному плоді хурми. Але й навіть ті, що є не факт, що зійдуть. Тому доведеться діяти методом вибірковості. Я посадив і перша ж зійшла. Для тих, хто вирощував рослини з насіння або звичайну розсаду, це не складе ні найменшої праці. А тим, хто вже виростив фінік з кісточки або лимон із зернини, процес і зовсім здасться знайомим. Земляну суміш для пророщування насіння хурми треба взяти легку, яка вільно пропускає воду і повітря. Підійде будь-який ґрунт на основ

О. Вівчарик Тільки за офіційними даними на Смілянщині в 1933 році від Голодомору загинуло 10843 людини. Найбільше в Сердюківці – 1108, у Ташлику – 793 і в Сунках – 729. Навіть у Смілі, де робітникам видавали якийсь пайок, голодомором убили 798 жителів. Загалом, майже в кожному селі комуністична окупаційна влада москви знищила українців більше, ніж їх загинуло у Другу світову війну… Патріотично налаштовані сміляни з різних партій і організацій спорудили біля церкви Різдва Святого Івана Хрестителя (ПЦУ) меморіал безвинно убієнним землякам, біля якого і вшановують жертв Голодомору. І цього року до пам’ятного козацького хреста, який є центром композиції, лягли квіти, колоски пшениці, хліб, якого так бракували приреченим на голод землякам, цукерки, яких не скуштували їхні дітки. Присутні також запалили лампадки і свічечки. На пропозицію капелана, настоятеля церкви митрофорного Протоієрея Михайла Шевчука   захід розпочали українським Славнем. Він же звернувся до присутніх із палким заклико

Лейла Слімані — популярна французька письменниця з марокканським корінням. Друга книга Лейли «Солодка пісня» принесла їй у 2016 році Гонкурівську премію — найпрестижнішу літературну нагороду Франції. Першу я не читав, а от цю якраз днями прочитав. З початку твору все зрозуміло, ніякої інтриги. Суть в тому, що нянька вбила дітей. А от далі інтрига розгортається навколо життя няньки, як вона до такого дійшла? Як докотилася? Поль і Міріам живуть у красивому будинку на вулиці д’Отвіль, що в десятому окрузі Парижа. У них двоє чудових дітей — Міла та Адам. Щаслива родина не знає фінансових труднощів, але Міріам, юрист за фахом, відчуває, що їй дуже не вистачає роботи: домашня рутина затягує жінку в незадоволеність собою. Подружжя шукає няню для своїх малюків. І, після кількох невдалих спроб, знаходить ідеальну Луїзу. Нянька стає частиною родини. Але хто така Луїза? Ми знаємо з самого початку, що вона вбивця. Проте чому? Які мотиви? Це і намагається показати нам автор, поступово, методи

  Зустріч з головною редакторкою журналу «Жінка» Тамарою Маркеловою відбулася 25 листопада у Черкаській центральній міській бібліотеці імені Лесі Українки, – про це повідомляє кореспондент видання «Прочерк». Редакторка має багаторічний досвід у сфері видавничо-інформаційної діяльності. Влітку цього року вона стала дипломанткою Літературного конкурсу документалістики «Українці в Польщі: історія порятунку». Тамара Маркелова – громадський діяч, ініціатор, організатор та куратор численних культурно-мистецьких заходів. Співзасновник, видавець та головний редактор Всеукраїнського часопису «ОКСАМИТ». Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Тамара Маркелова очолила журнал «Жінка». «Це буде мій шеф-редакторський тур Україною: бібліотеками, департаментами культури тощо. Будуть зустрічі з інтелігенцією, там де мене будуть приймати. Починаю я з Черкас. Раніше у Черкаській області я часто брала участь у «холодноярський» подіях , у самих Черкасах вперше. Тому сьогодні

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв'язок. Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing – телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 3,1%. Терміни проведення: 20-21 листопада 2022 р. Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 93% зазначили, що погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом Українського народу. Лише 3% – заперечують це, вагалися з відповіддю – 4%. За останні десять років відбулося зрост