Книга, у якій нянька вбила дітей

Лейла Слімані — популярна французька письменниця з марокканським корінням. Друга книга Лейли «Солодка пісня» принесла їй у 2016 році Гонкурівську премію — найпрестижнішу літературну нагороду Франції. Першу я не читав, а от цю якраз днями прочитав.

З початку твору все зрозуміло, ніякої інтриги. Суть в тому, що нянька вбила дітей. А от далі інтрига розгортається навколо життя няньки, як вона до такого дійшла? Як докотилася?

Поль і Міріам живуть у красивому будинку на вулиці д’Отвіль, що в десятому окрузі Парижа. У них двоє чудових дітей — Міла та Адам. Щаслива родина не знає фінансових труднощів, але Міріам, юрист за фахом, відчуває, що їй дуже не вистачає роботи: домашня рутина затягує жінку в незадоволеність собою. Подружжя шукає няню для своїх малюків. І, після кількох невдалих спроб, знаходить ідеальну Луїзу. Нянька стає частиною родини.

Але хто така Луїза? Ми знаємо з самого початку, що вона вбивця. Проте чому? Які мотиви? Це і намагається показати нам автор, поступово, методично.

Сюжет будується навколо няньки. Але мені особисто трішки бракує все ж штрихів з життя Поля і Міріам. Книга чомусь не зачіпає… Я не відчув атмосферності. Мені не дуже сподобалося, як подано історію… Можливо, просто книга не попала в мій настрій.

Наприкінці книги одним мазком пензля подається історія поліцейської, яка розслідує справу. Ох, як мені бракувало цієї поліцейської десь всередині твору.

Анотація інтригуюча. Я все ж чекав більше детективу, трилеру, а вийшла болісна історія няньки, жінки, яка до кінця так і не стала дорослою і погрузла у своїх проблемах…

Отже, історія має стати цікавою для тих, хто цінує не динаміку, а психологізм. Це історія маленької людини, і її трагічний кінець…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

«Марсіанські хроніки», які дуже нагадують земні хроніки…

«Те, що серед нас» і всередині нас: повсякденна містика Назарія Вівчарика