«Марсіанські хроніки», які дуже нагадують земні хроніки…

«Марсіанські хроніки» — цикл пов'язаних фантастичних оповідань Рея Бредбері, які висвітлюють майбутню колонізацію Марса людьми, що прилетіли зі спустошеної Землі, а також боротьбу марсіанських аборигенів з колоністами. Видана у 1950 році.

Я чув, що критики сперечаються щодо жанрової приналежності цієї книги до роману чи просто до новел та оповідань. Я чув, що десь хтось в оповіданнях знаходив невідповідності. Я чув, що там у книзі йшла мова про третю світову війну, яка спустошила Землю. Але врешті треба взяти самому і прочитати. І я скажу, що це дуже глибока, дуже насичена, смілива, і водночас дуже сумна історія.

Книгу я випадково знайшов в одному дуже крутому селі, яке називається Саморідня. Там у хаті, яка в майбутньому має стати крутою локацією (можливо, музеєм чи майстернею), там в кутку була скидана купа книг і я знайшов Бредбері, на якого кеакали муха. Звісно, попросив дозволу взяти і щасливий уїхав з села з цим виданням. Ця книга проїхала зі мною згодом пів-України. Вона зручна по формату, врешті прочитав її.

Історія переносить нас на Марс, історія розповідає, як туди летіли колоністи і там обживалися. Історія розповідає, як потім колоністи спішно поверталися на Землю, бо там почалася війна і вони летіли додому, щоб врешті долучитися до війни, захистити рідних, або відвоювати свій край. Як це до бою нам знайомо, особливо тим чоловікам, які з заробітків поверталися в Україну з-за кордону, щоб вступити до війська і визволити українську землю від загарбників, від російських окупантів.

У книзі також колонізація Марсу нагадує віддалено історію Америки, де нині індіанці чимось нагадують марсіян, які програли війну землянам…

У книзі порушуються вічні питання зіштовхування культур, людського загарбництва, питання вічності і тимчасовості…

Марсіанські хроніки – далеко не перше моє знайомство з Бредбері. Тут кожна деталь має значеннЯ, тут декілька речень змусять вас пофілософствувати. Водночас не бійтеся його фантастики, вона не має ознак наукової фантастики, де без складних космічних термінів не можна рухатися нетрями тексту. Тут все просто і, хоч це й відбувається на Марсі, але тут все по людське.

У людей є звичка - не цінувати те, що в них є, але хотіти чогось недосяжного або чужого. Кожна історія в книзі, кожне окреме оповідання торкається проблем етики, моралі, людяності.

«У нас, землян, є дар руйнувати велике і прекрасне. Якщо ми не відкрили сосисочної в Єгипті серед руїн Карнакського храму, то лише тому, що вони лежать на відшибі і там не розвернеш комерції»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що дасть нам силу?