Дочитав «Гру у відрізаний палець» Андрія Куркова

 

Цікава книга. Заплутаний сюжет, у якому до останніх сторінок не знаєш, що відбудеться далі. Інтрига справді тримає — постійно з’являються нові деталі, персонажі, зв’язки, і все це поступово складається в одну дивну, трохи абсурдну картину.

І саме ця абсурдність, мабуть, одна з головних принад роману. Тут немає відчуття, що все має бути логічним і реалістичним. Навпаки — світ трохи зміщений, а події часом нагадують сон, у якому все начебто знайоме, але щось постійно не так.

Водночас під час читання в мене не раз виникало відчуття, ніби роман писав не стільки український автор, скільки космополітичний письменник, для якого український, російський чи якийсь інший простір можуть існувати майже в одному культурному полі. Подекуди навіть попахує радянщиною. Поліція — російська, українська, якась ще — часом зливається в одну умовну систему.

Можливо, саме так Курков і задумував цей світ. Але мені особисто хотілося б більшої української суб’єктності. Щоб українська поліція, українські герої, українське середовище не просто були частиною цієї загальної пострадянської декорації, а мали власну ініціативу й окремий голос.

Ще одна деталь залишилася для мене незрозумілою. Нік запам’ятовує код на панцирі черепахи. А якщо вже в романі з’являється така деталь, мимоволі очікуєш, що вона, за принципом рушниці, яка висить на стіні, наприкінці має «вистрілити». Але я так і не зрозумів, чи цей код десь зрештою був задіяний. Можливо, я просто пропустив момент, де він спрацював. А можливо, Курков навмисно залишив цю деталь без розв’язки.

У будь-якому разі історія саме своєю заплутаністю й цікава. Курков створює атмосферу невизначеності, де читач не завжди розуміє, що відбувається, але саме тому хоче читати далі.

І, здається, за всією цією грою, абсурдом, детективом та іронією є ще й певний біль — біль покоління, біль людини, яка опинилася у світі, де старі правила вже не працюють, а нові ще не сформувалися.

Тому «Гра у відрізаний палець» для мене виявилася не стільки книгою, яку хочеться розкласти по поличках і пояснити, скільки книгою, яку цікаво саме прожити в цій атмосфері невизначеності.