Справедливість щодо постраждалих від репресій комуністичного режиму нарешті відновлюється

 2 лютого відбулося чергове засідання регіональної комісії з реабілітації при Черкаській обласній державній адміністрації. На її розгляд були включені питання про визнання потерпілими від репресій двох жительок Черкас і одного смілянина, які народилися у колишніх в’язнів сумнозвісного радянського Мінлагу (табору смерті), що діяв на півночі Росії в місті Інті. А також – розгляд потерпілими від репресій та реабілітованими членів цілої родини з Черкащини. Декого з цих людей уже нема, але родичі прагнуть відновлення справедливості.

У травні 2018 року вступив у дію Закон „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, який стосується всіх, хто потерпів від репресій радянської влади за період з листопада 1917 по 24 серпня 1991 років.

Змінами до Закону Україна нарешті встановлює моральну справедливість стосовно всіх невинно постраждалих. Ними розширено перелік осіб, які підлягають реабілітації. Також у його новій редакції потерпілими від репресій визнаються дружини (чоловіки), діти репресованих, а також інші особи, які на момент репресії спільно проживали або перебували на утриманні у репресованого. Зокрема і ті, які народилися під час перебування репресованої особи в місцях позбавлення волі, на засланні, висланні. Їх не так і багато, але вони є, в тому числі, як бачимо, і в нас на Черкащині.

Ці доповнення дуже важливі, бо в російському законі про реабілітацію вони діяли ще з 1991 року. Тому діти репресованих, народжені на висланні, в Росії визнавалися такими, що були піддані репресіям, а в нас – ні… Однак, нарешті, маємо певною мірою моральну сатисфакцію для жертв, їхніх нащадків й усього суспільства. Ми всі дочекались хоч і запізнілої, дещо урізаної, але усе ж законодавчої справедливості. От і на останньому засіданні Комісії в Черкасах її члени одноголосно визнали потерпілими від репресій черкащан, народжених у батьків, що перебували на засланні після відбуття несправедливого покарання. Нагадаємо, вони таки були реабілітовані, тобто держава визнала, що їх засудили незаконно...

Дочекалася, нарешті, справедливості і згадана родина репресованих.

– Мабуть, я недаремно прожив життя, коли долучився до цієї справи, – сказав на засіданні Комісії її голова, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Черкаського Національного університету імені Богдана Хмельницького Віталій Масненко.  – Адже ми тут разом з вами можемо колективно виправити ту несправедливість, яка мала місце за радянського режиму. Тоді багато наших громадян постраждали, загинули. І з документів, які до нас надходять, ми бачимо, що це була переважно родинна трагедія. Вона стосувалася і дітей. Та навіть після відбуття покарання репресовані практично все життя носили тавро неблагонадійності. І лише після здобуття Україною незалежності ми намагаємося відновити справедливість.

Олександр Вівчарик,

Фото автора