25 лютого: другий день намагання Путіна окупувати

 Хуйло задумав окупацію. День другий - Дзвінок з Німеччини - як ви? Кажу - все ок, тримаємося, Черкаси спокійні, слава Богу, вашими молитвами. Німеччина каже мені, мовляв, це влада тормозить санкції, а ми, народ, за вас! Тримайтеся друзі ! Я дякую.

Знову до роботи, до новин. І дивна ситуація, люди читають, але майже не коментують. Відвідуваність росте, коментованість падає, відчувається вигорання, знати інформацію треба, а висловитись вже нема сил. Пишуть з Литви, питають. Дякую. Пишуть з Естонії. Пояснюю ситуацію. А чи знаю я ту ситуацію ? Вся надія на ЗСУ. Кажу, що наші війська найкращі, окупанти горітимуть в пеклі. Німеччині доводиться пояснювати особливо внятно. Бо вони кажуть, може домовтеся?? Та Йосип Драний!!! Пояснюю на прикладі. Є дівчина гарна красива. Злочинець нападає і ножа їй до горлянки. А файний поліцейський німецький проходячи каже, пане так не годиться. Ясно, що тут треба забрати ножа і дати як мінімум по зубах бандиту, словами тут не зарадиш. Все чітко. Україна добро, Росія зло, вона окупант, це вона нападає, вона бандит. Ніби пояснив. Публікуємо новини, йду на двір. Там сусіди вирішують, де краще бомбосховище. Врешті визначаємо, куди краще йти  в  разі чого. І тут настає в разі чого. Виє сирена в Черкасах, уперше. Донька сусідки кричить , всі збираються. Я йду до бомбосховища Х. Підтягуються інші, хто з собаками, хто з котами, хто з ковдрами, хто з клунками, хтось з каріматами, немов взяли пів квартири. Чекаємо наступної сирени. У відео в фейсбуці мер Черкас каже, що ніби й небезпека, а ніби й " не означає, що буде авіаудар". Люди прослуховують мера ще раз. Важко збагнути. Хтось уходить. Хтось лишається. Врешті спускаємося в бомбосховище. Тут столи і старі крісла. З дощок робим лавки. Насправді це суперове бомбосховище, порівняно з тим, що я бачив. Діти просять телефони, але немає зв'язку, тому вони не можуть дивитись мультики. Дорослі говорять, у які бомбосховища вже стукалися, бо виявляється дехто вже пробував попасти в інші, але поцілували там замок. Обговорюють політику , клянуть хуйла, моляться за наших ЗСУ. Старші переживають, що не встигли пролікуватися, менші нудяться, якийсь пес гавкає. Звідкись тягне туалетом, зате по запаху всі знають, де він є. До речі , в туалеті зі стіни на вас дивиться Віктор Ющенко. Плакат тут висить з передостанньої революції 2004 року. Хтось бігає до дверей піймати сигнал. Всі прагнуть інформації, новин. Врешті дізнаємося з новин, що наші відбили острів Зміїний, потім хтось йде до дверей вдруге і дізнаємося, що верховна рада видалила повідомлення про відвойований острів. От тобі й на. Хлопці Герої України лишилися сам на сам з ворогом, а тепер, як окупант їх вбив, новини про острів лиш дратують. Безсила лють. Дехто як мантру перечитує повідомлення Скічка і міркує, з якого часу він відраховував той час, коли має все початися.... Люди діляться на групи за інтересами і знайомствами. Гомін заколисує. Цікаво, коли хуйло вже здохне страшною смертю ?