Потреба у продуктах, людях, техніці: як працює волонтерська «СІЧ» у Черкасах

У Черкасах розбудувалася справжня волонтерська «СІЧ». Власне, організація так і називається. Розміщується в центральному районі міста. Керівник штабу Ілля проводить своєрідну екскурсію. Показує, як за короткий час змогли з громадської організації, у яку входило коло друзів, зробити дійсно волонтерський центр. Зараз тут плетуть маскувальні сітки, роблять кікімори, збирають продукти на передову та надають прихисток переселенцям.

– Раніше я як ФОП орендував маленький кабінет. Мав промоутерське агентство, це роздача листівок, розклейка оголошень, реклама…  Зараз зовсім інше життя. Допомогу надаємо переселенцям і солдатам. Маємо і перукаря, і фахівця з медицини, є в команді люди, що знають різні мови і можуть, сидячи за комп’ютером, зв’язуватися з волонтерськими центрами з інших країн та таким чином шукають гуманітарку, пишуть гранти. Маємо склади в Західних областях, але головний центр в Черкасах. І звісно, просто так не роздаємо, наприклад, бронежилети. Має бути офіційне звернення від військової частини, ми це перевіряємо, зідзвонюємося з відповідними службами і тоді комплектуємо заявку, – розповідає Ілля.

Волонтер показує різні кімнати в будівлі, де працює команда. В одній з кімнат люди плетуть сітки, в іншій складають продукти, в наступній медикаменти, які сортує фахівець-медик, також роблять окопні свічки. В іншій кімнаті роблять кікімори, і навіть цигарки.

– Кікімори робили, наприклад, для спецпідрозділу Кракен. Зараз теж маємо заявки… Але це клопітка робота. Окремо тут ось нам принесли мішок тютюнового листя, ми його подрібнюємо, робимо цигарки для хлопців, бо дехто отак і каже, мовляв, не везіть мені консерву, а привезіть цигарки, – розповідає Ілля. – Спілкувалися з СБУ, якщо не для продажу, то сказали, що можна хлопцям таке робити. Пачку цигарок вкладаємо в клейонку, щоб не промокли.

Також окремо зробили душову, бо по поверненню з поїздки на фронт, забивали бува людей, яким потрібно було, звісно, помитися з дороги… Наприклад, мова про переселенців, які довгий час сиділи в підвалах.

Спілкуємося також з одним з переселенців. Олексій більш долучається до роботи як системний адміністратор. Сам він з Харкова.

– Дівчата зі знанням іноземної мови шукають гуманітарну допомогу, готують гранти. Є відділ, де роблять звіт і відео по нашій роботі. А я більше поширюю інформацію про те, що робиться в Україні. Пости роблю англійською. Моя мета розповісти, що насправді відбувається. Бо реальність така, що чим далі від України, тим менше розуміють, що тут дійсно війна! Я підписаний на офіційні канали, на канали ТРО, і передаю це у світ, – розповідає Олексій.

До слова, зауважує, що обрав Черкаси, бо це центр України, тут Дніпро, але, звісно, міркує про повернення додому.

У віддаленому районі неподалік Дніпра в одній з колишній адмінбудівель волонтери «СІЧІ» облаштували житло для переселенців. Переселенці допомагають у роботі, а натомість безкоштовно проживають у наданому житлі. До слова, облаштували житло для переселенців допомагали навіть американці. І там планують поставити на вільній території навіть клітки для кролів, щоб мати м'ясо.

Тут також є і склад, де приймають товар, все пакують, відправляють на схід. Такий собі цех. Спілкуємося з волонтером Андрієм.

– Сам я долучився до волонтерства з першого дня повномасштабного вторгнення, Прикро, що мало волонтерів зараз долучаються до роботи. Сьогодні ось привезли нам овочі і ми переробляємо це, висушуємо, та виходять ось такі пакетики для бійців. Маємо сушарку, яку дали нам у користування. Це свіжий проект, бо лиш 50 кілограмів змогли поки переробити. Якби сушилка була краща, більша, то могли б більше овочів переробляти, - каже Андрій. - Та й людей бракує, бо треба чистити багато овочів.

Сам він з початку війни набирав пісок у мішки, а згодом долучився до роботи на складі.

До слова, повертаючись з поїздок, волонтери "СІЧІ" бува отримують у відповідь частинки війни, а це від частин ракет, погорілих бронежилетів і прицілів від танців Т-72 до шматка точки У... Все це зібрали, щоб організувати виставку в Німеччині. Запевняють, що заручилися підтримкою голови обласної військової адміністрації, щоб таки перевезти все це за кордон.