Художниця з Миколаєва надихнулася в уманській Софіївці

Подружжя миколаївців приїхало до Умані з Корабельного района свого рідного міста, звідки їх прогнала війна. Приїхали вони – батьки, їх дорослі діти, зокрема, вагітна донька. Кажуть, якраз їх район в Миколаєві обстрілювали, тому виїхали.

– У нас буває по 15 прильотів за добу. Тут вже 2 місяці. Чому саме Умань? Ми її любимо! Колись, ще до повномасштабної війни були в парку «Софіївка». Відкрили картку і просто вирішили поїхати саме в Умань. Адже це були безкінечні обстріли. Я спершу волонтерила, сприймала все дуже до душі. Врешті стався зрив. Тоді чоловік сказав – треба їхати! – каже Ірина і Андрій.

Чоловік будівельник, дружина художник.

Нині родина живе у хасидському готелі в Умані.

– Приїхавши в Умань, стояли в черзі за безкоштовним обідом. Там в черзі довідалися, що нас може взяти до себе жити хасидський готель. Так ми і лишилися тут. Зараз, звісно, телефонуємо додому, з’ясовуємо, що там. Знаємо, що тримаються не лише люди, а й тварини. Зокрема, миколаївському зоопарку допомагали з усього світу. Та, звісно, не все легко, багато руйнувань… – кажуть миколаївці.

Два крайніх райони – «Корабельний» і «Інгульський» практично виселили через обстріли. Переселенці кажуть, особливо проблеми з водою через аварію. Проте в труби пускали технічну воду, щоб не застоювалася каналізація і не було проблем.

– Знаєте, ми багато не цінували. Тут цінуємо тишу, що немає вибухів, цінуємо воду, яку маємо. Тут спокійно. Я тут немов відновилася душею. Ми бували в Софіївському парку. Я там роблю зараз замальовки. Таким як ми, бездомним (сміється - ред) тобто переселенцям, всіх безкоштовний. Тож якщо хочете полікувати душу, приїздіть в Умань, – каже пані Ірина.