На Кам’янщину з Харкова приїхала професорка, у якої в Салтівці загинув чоловік

Ярослава приїхала з донькою з Харкова в Кам’янку з 5 березня. У Харкові сиділи в гуртожитку в Салтівському житловому масиві, який на початку повномасштабного вторгнення активно обстрілювали російські війська. Спілкуємося на території стадіону, де громадські організації саме надають допомогу переселенцям.

– Мій чоловік, як комендант гуртожитку, намагався спершу розселити всіх дітей. Кого переселяли кудись в інше місце, кого відправляли на потяг. Врешті останніх діток на потяг посадив і тоді відправилися ми. По приїзді сюди він сказав, що повертається назад... А 24 березня загинув сам. Чому він повернувся? Бо багато викладачів і стареньких залишилися в гуртожитку, або десь по хатах. Він отримував гуманітарку, медикаменти і всім розвозив. І так одного дня він отримав допомогу, розвіз всім, а тоді повернувся до гуртожитку, вийшов з машини і прилетів снаряд від окупантів… – розповідає Ярослава.

Сама Ярослава родом з Кам’янщини. У Харків поступила і там лишилася, прожила там більше 20 років. Лишилася там квартира, я їздила навіть туди нещодавно, вікна не вибиті, на місці…

– Але ж вони гатять і гатять. Ніби Салтівку не обстрілюють, проте тепер інші райони ракетами закидають, – зазначає пані Ярослава.

Вона – професорка кафедри економіки, досі викладає – тепер онлайн. Більше того, є відповідальним секретарем приймальної комісії. Університету вдалося відкрити приймальні пункти у Полтаві, Вінниці, Чернівцях…

– Завдяки Міністерству у справах ветеранів, яке представляє на Черкащині головний спеціаліст обласного відділу Василь Таванець, вдалося виділити кабінет і будемо там вести прийом, – каже пані Ярослава.