Родина виїхала з Краматорська після обстрілу вокзалу росією і поселилася у вагончику

Тато, мама і двоє дочок, а ще пес, – усі вони добралися з Краматорська на Корсунщину  10 квітня. Їхній тато якраз був в гаражі, де брав бензин для евакуації, коли 8 квітня стався ракетний удар окупантів з комплексу «Точка У» по залізничному вокзалу в Краматорську.

Опісля родина поїхала подалі від війни. Думали вибиратися на Полтавщину, однак потім вирішили таки, що Черкащина розташована зручніше. Жінка – медик, а чоловік працював у сфері водопостачання. До Корсуня вони приїхали саме тоді, коли на Черкащині була гроза, гриміло і це здавалося схожим на звуки віддалених вибухів. Згодом через грім вимкнуло освітлення вулиць і вони блукали в темряві просто за Корсунем у пошуках потрібного села.

Зараз пригадують свій приїзд, немов у сні. Дякують місцевим, які їх прихистили, а потім зранку вже переселенці втрапили у потрібний будинок, а точніше – вагончик.

– Коли були в Краматорську, чоловік поїхав у Лиманський район Донеччини, там у наших батьків був запас бензину. Чоловік якраз був в гаражі, коли стався вибух. Казав, що було таке враження, наче весь гараж знесе. Дуже тривожно. Спочатку, у перший день війни ми поїхали в селище Щурове. Там невеликий будинок, поряд товариство сліпих, у них якраз було сховище. Ми туди перенесли все, що можна, навіть ліжко. Віддалені вибухи переносили важко. Врешті повернулися в Краматорськ і надумали виїздити далі: взяли одяг, ноутбук, інші речі, взяли корм тварині. Тим більше, про те, що треба евакуйовуватися, сказав голова обласної військової адміністрації. Волонтер з Ірпеня, з яким контактували, порадив їхати на Корсунь, – пригадує Людмила, мати двох доньок.

Волонтер сконтактував приїжджих з родиною з Корсунщини, вони прилаштували переселенців. Адже якраз знали власника вагончику у селі. Господар купив вагончик, опорядкував під житло та здавав в оренду туристам, які приїздили сюди на природу відпочити. Тепер тут живе родина з Краматорська. В цілому, пристойно: є дві кімнати, холодильник, телевізор. Собаці є де бігати надворі. Але, на жаль, поганий інтернет, тож старша донька поки не може налагодити дистанційне навчання.

У Краматорську їхня квартира ціла. Повертатися родина має куди. Але у жінки поки ще відпустка, яку вона поспіхом взяла на роботі. А як бути далі, ще не визначилися. Адже хоч Краматорськ за час війни вже бомбило, але такої страшної трагедії, як на вокзалі, ще не було. Тому злякалися, і поїхали. На перший час речі є. Влаштував і вагончик, де доводиться жити. Однак поки реєструватися переселенцями не поспішають, міркують, чи не їхатимуть далі – в західну Україну…