Ах, как харашо біло в Савєцком Союзє, або реальна історія про найкрутішого шпигуна

Касети для магнітофонів, джинси, лак для нігтів і рідина для його видалення, камери палароїд, скотч, футболки з написом англійською, светр-водолазки, кросівки, такі музичні альбоми рок гуртів як led Zeppelin, Рink Floyd, genesis, the who, the yes, alice cooper, олівці різної твердості, навушники, західні леза, бо радянськими голитися то була каторга, навіть нормальні гумки стирати креслення олівцями з паперу, та й справжні гумки, для жування….. - все це, здавалося б, звичайні зараз речі, але колись це був дефіцит, який можна було знайти на чорному ринку в підпільних ділків.

Також праці дисидентів, наприклад Сахарова, книги фахівця з електроніки Федосєєва, який втік до Британії. Згадайте, який це був світ? Радянський світ змов і підозр….

Все це так гарно описано у книзі лауреата Пулітцерівської премії Девіда Гоффмана — це книга про епоху холодної війни, яка, судячи з усього, далеко не закінчена. В її основі — кейс розсекречених документів ЦРУ, що мають безпосереднє відношення до долі Альфреда Толкачова, радянського фахівця у галузі радіоелектроніки, одного з найуспішніших шпигунів XX століття. Завдяки цій людині США отримали повну інформацію про способи подолання радянських систем протиповітряної оборони, а отже — можливість домінувати у небі над Європою.

Тільки можна уявити, скільки праць, скільки джерел і скільки спогадів, мемуарів, інтерв’ю перечитав Девід, щоб написати цю книгу. Читається вона, немов художній вимисел. Ти починаєш вже співпереживати героям, хвилюєшся за них. Хочеш, щоб Альфреду Толчакову все вдалося Хоч його не назвеш янголом. По-суті, він зраджував своїй Батьківщині, передаючи дані США. Але він відрізнявся від тих зрадників у прямому сенсі слова, які передавали дані, наприклад, з Америки в СРСР. Американских зрадників в цьому сенсі штовхали до дій меркантильні інтереси – особисті образи, бажання заробити. Щодо Толчакова – він найперше жадав задати найбільшої шкоди країні рад, яку не сприймав ідеологічно, адже репресії того часу боляче відлунювали в його душі.

На основі всіх зібраних документів автор книги створив дуже атмосферну історію, не віриться, що вона правдива, а не вигадана. Герой книги Толчаков перебуває у реаліях радянщини, реаліях совка, коли все було дефіцитом, коли було справді важко дістати як не ковбасу, то ліки. Він просив ЦРУ за послуги, за ті документи, які він брав з заводу і які коштували мільйони, за них просив у американців не так гроші, як ліки, освітнє обладнання для сина, книги західних авторів тощо. Читати цю книгу, особливо для тих, хто народився в Радянському Союзі, це як повертатися у минуле, як занурюватися в дитинство, водночас не бути в цьому зануренні головним, а стежити за тим, як там живе Толчаков.

Особливо книгу цікаво читати на фоні того, що зараз багато хто ниє через повернення в країну Рад. Нус, шановні, прочитайте і повертайтеся. Може, розстріляють ,а може будете в чергах за ковбасою самі гнити.

Як усе в Радянському Союзі, історія Толчакова закінчилася погано. КГБ вистежило його і розстріляло. Дружина його, яка застерігала чоловіка від ризикованої роботи, провела пару років в тюрмах. А син взагалі не знав, чим займається його батько. Як склалася його історія, я не знаю. Може, досі десь живе.

Показово і ілюстративно також бачити, як ФБР вистежувало своїх кротів у Америці. Через ліберальність, демократичність, бюрократичність системи американські специ провтикали свого зрадника і він втік до Радянського Союзу. Тобто, той, хто здав Толчакова, не був покараний.

На основі цієї книги можна зняти крутий фільм. Це історія детективна, але водночас документальна, ця історія драматична, але водночас фантастична. Мені здається, ця книга буде цікава як юній молоді, яка вчить історію, так і старшому поколінню, яка зможе рефлексувати, читаючи книгу, на тему своєї власної історії. Бо в кожного з нас щось є від Радянського Союзу, на жаль….