Volodymyr Minin: Момотов – алегорія на колективне сумління нації: потужний досвід та об’єктивність суджень, до певного критичного моменту переобтяжені лінощами й пасивністю

Nazarii Vivcharyk

Сьоме попередження
Видавництво Markobook

Резюме:
«…таке собі міфологічне мислення, яке стирає межі між часами й простором»
Тема на часі, масовий жанр, орієнтація на небайдужого до долі країни адресата;
Розуміння місця й часу дії коректно актуалізує події, що відбуваються в сюжеті;
Автентичні характери персонажів та своєрідний колорит діалогів;
Синтезований авторський світогляд щодо питань класовості суспільства, системи цінностей в умовах військового часу, потенціалу простої людини впливати не тільки на власне життя;
Історичне підґрунтя провідної лінії сюжету та ефективне залучення досвіду журналіста;
Тверда обкладинка, чіткий друк, адаптивний шрифт.

Тема:
«Минуле не стирається. Воно живе тут, з нами, і воно живе там, вже без нас, але – у нас»
Необачно прибраний з обкладинки блакитний колір веселки цілком логічно може підштовхнути роздуми потенційного читача в бік сучасної теми толерантності до ЛГБТ-спільнот. Але напрямок виявиться хибним, варто лиш проглянути перший розділ. Головна ідея книги глибша та болючіша: національний запит на соціальну рівність і справедливість, який в усі часи не втрачав своєї актуальності й перебував у стані «жовтої тривоги», циклічно чергуючись з «багряно-червоною» в роки пікової кризи процесів державотворення. В умовах виснажливого спротиву загарбницьким зовнішнім і безвідповідально-байдужим внутрішнім чинникам гібридного впливу на зростання ідеї національної гідності, тиск політико-економічних реалій України шукає виходу крізь той фільтр, який, власне, і виступає головним індикатором рівня розвитку суспільства – Культуру.
Апелюючи до нерозривних причинно-наслідкових взаємозв’язків минулого, теперішнього й майбутнього, автор використовує увесь доцільний список тем, дотичних до основного наративу: прямопропорційність реального стану речей до дій у минулому, реінкарнація та спокута хибних вчинків пращурів, міцний духовний зв'язок поколінь і невідворотність відплати, значення історичної спадщини в умовах сучасного матеріального світу й відповідальність за неї.

Жанр:
«Змінюються форми, але водночас має залишатися зміст»
Детектив з елементами містики. Класична фабула для історії з загадкою, переслідуваннями й стріляниною. Дотримано більшості правил Стівена Ван Дайна «для тих, хто пише детективи»; головний виняток – присутність надприродних обставин скоєння злочинів. Але містична складова, маючи серйозний потенціал, на жаль губиться на тлі піджанрового суперництва політичного та шпигунського детективів.

Сюжет:
«Але навіщо тоді тобі країна, якщо ти плануєш з неї втечу?»
Основним рушієм розвитку сюжету виступає внутрішній конфлікт головного героя: почуття обов’язку і пошуки свого місця після повернення з фронту, невідповідність реалій та омріяного сценарію цивільного життя, гнітюча сімейна ситуація, тяжкі роздуми про майбутнє країни в умовах фінансово-політичного впливу осіб при владі на безпосередніх учасників АТО. Романтизація кримінальних структур, члени яких за сюжетом і є (не)випадковими потерпілими, скоріше підкріплює відчуття доцільності кари, ніж викликає бажання розібратися, чому, власне, вона відбувається.
О̰б̰’̰є̰к̰т̰и̰в̰н̰о̰: домінуюча роль внутрішнього діалогу головного героя над активними проявами його характеру в ході сюжету, помірна динаміка розвитку подій, увага до деталей, які, передусім, знайдуть відгук в читачів з завищеним почуттям обов’язку, чистим сумлінням та відвертим патріотизмом, локалізують «Сьоме попередження» в категорію легкої прози з претензією на подальше осмислення проблемності соціального аспекту сучасної України.
С̰у̰б̰’̰є̰к̰т̰и̰в̰н̰о̰: головний критерій якісного детективу втрачено через невідповідність авторських акцентів між оманливою причиною злочинів, (винесеною на обкладинку), та їх реальним першоджерелом, потенціал якого (в рамках містичного детективу) значно потужніший та цікавіший за таємничу комп’ютерну програму. Пересічна подія на початку історії лише дотично входить до складу масштабної розв’язки, чим викликає легкий подив та ряд запитань щодо авторського наголосу на матеріальній природі походження нещасть, які спіткають антагоністів.

Мова і стиль:
«І якщо ти живеш в цей час, то чим би ти не займався, але будеш вже дотичний до того всього»
Авторський стиль письма неагресивний та щирий. Відчувається серйозна підготовча робота стосовно незнайомої специфіки окремих видів діяльності, згаданих в книзі. Більшість героїв та сцен без перешкод формуються в уяві завдяки доступній лексиці, що значно полегшує моделювання подій сюжету. Будова речень проста і зрозуміла, а ритмічні повтори побутової говірки Наддніпрянщини в непрямій мові персонажів – радше позитивний момент, ніж редакторський недолік. Не зважаючи на помітну відмінність творів про ветеранів війни на Сході між безпосереднім учасником та активним спостерігачем, професійна журналістська діяльність автора та наявний багаж знань актуалізують доцільність обраної теми й здатні підбурити цікавість відповідної авдиторії читачів до роману "Сьоме попередження".

Персонажі:
«Творець усього – віра людини… у кого віруєш – тим і будеш»
Автор не відступає від класичного списку типових персонажів для детективів, але доволі гармонічно ховає в кожному характері віддзеркалення провідної теми роману:
Хельга – метафоричний (відсторонений та вибірковий) погляд Європи на події в Україні;
Костя – категорія пристосуванців, які ставлять особисті інтереси вище інтересів країни, створюючи замкнений цикл неможливості вирішення питання потреб пересічного громадянина у «байдужій» до народу державі;
Богдан – образ відданого патріота з максимально гіпертрофованими рисами характеру, які певною мірою нівелюють особисту значимість індивіда поза межами «вищої мети»;
Момотов – алегорія на колективне сумління нації: потужний досвід та об’єктивність суджень, до певного критичного моменту переобтяжені лінощами й пасивністю;
Дід – пам’ять поколінь, що з циклічними інтервалами активізується, демонструючи сучасникам відсутність прогресу за умов безвідповідального ставлення до уроків історії.

Експозе:
"Жити – найперша потреба. Але загалом, не хвилюйся. Життя – це іспит, який ще ніхто не пройшов без помилок"

Передрук з групи: ВРАЖЕННЯ UA (книги,фільми...)

Автор: Volodymyr Minin