Справи містичні й терористичні: “Сьоме попередження” Назарія Вівчарика

Раптова смерть кількох українських можновладців за короткий проміжок часу ― неабиякий привід для обговорення, надто якщо обставини цих смертей видаються доволі таємничими.

Усі загиблі були фігурантами комп’ютерної програми “Sleep”, що акумулювала провинності політиків і бізнесменів, виносячи їм попередження. Сьоме попередження ― і діяча фізично ліквідовано. Оскільки розробник програми ― український військовий ― наклав на себе руки, молодій слідчій Інтерполу Хельзі будь-що треба заручитися для пошуку винних допомогою його побратима, Богдана.

“Сьоме попередження” Назарія Вівчарика ― смілива спроба вписати українську війну в контекст міжнародного трилеру. У щільний вузол подій, крім згаданого вже Інтерполу, сплітаються українські ветерани й поліцейські, місцеві бандити й закордонні найманці з досвідом ДНР, і всі прагнуть докопатись до правди, хай навіть кожен і з власної на те мотивації. Богдан же мимоволі потрапляє у самісінький центр подій саме тоді, коли найкорисніше було б відступити й розібратись у собі: війна для чоловіка ще не відгула, пам’ять про вибухи й мертвих побратимів стиратися не бажає, а сімейні негаразди й відчутні проблеми зі здоров’ям оптимізму не додають. Проте участь у важливому міжнародному розслідуванні, що кидає тінь на братів та сестер за війною ― питання честі, здатне впорснути в жили ветерана свіжу порцію адреналіну.

У третьому сезоні серіалу “Чорне дзеркало” була чудова серія “Ворог народу”, де користувачів твіттеру заохочували писати ненависницькі твіти з гештеґом #DeathTo й іменами непопулярних громадських діячів. Після певної кількісної позначки рекордсмен за кількістю твітів на свою адресу помирав дивною смертю, а поліція збивалася з ніг, намагаючись відстежити таємничого організатора кампанії й збагнути, як він це робить. Проте якщо основним посилом “Чорного дзеркала”, якщо не дуже спойлерити розв’язку, був заклик до відповідальності за свої слова у соцмережах, то “Сьоме попередження” робить частковий акцент саме на відновленні соціальної справедливості ― принаймні на папері. Безкарність політиків та бізнесменів, суддів та журналістів ― актуальна проблема всіх тридцяти років незалежності; щиро кажучи, серед нас знайдеться мало праведників, які ніколи не уявляли б собі абсолютно неправових сценаріїв угамування апетитів можновладців.

Соціальна складова ― найсильніша авторська сторона Вівчарика, що багато років працює журналістом, а відтак із непростими політично-бізнесовими реаліями країни знайомий безпосередньо. Книжка заглиблюється у ветеранську проблематику, досить чесно розповідає про наслідки ПТСР, відвертою мовою говорить про корупцію та бандитизм ― останнє навіть трохи ґротескно, бо ж в останні хвилини свого життя майбутні жертви програми так прагнуть повихвалятися нам своєю недоторканістю. Контрасту проблематиці додають епізоди Хельги, що намагається осягнути Україну своїм підкреслено рафінованим європейським поглядом ― і, звісно ж, знаходить у новому середовищі свій guilty pleasure.

…Хельгу приємно вражав банківський сервіс, який був на рівні американського чи сінгапурського; дешевий Інтернет і безкоштовні (піратські) музика та кіно, які можна скачати з різних сервісів; натуральна і недорога їжа, яка справді має смак, а не так, як у деяких супермаркетах європейських країн; порівняна свобода водіїв, які можуть інколи “лихачити”, бо не всі ділянки доріг озброєні відеокамерами. То що ж це за така дивна країна, яка має багато плюсів, але люди зосереджуються лише на мінусах?

 Через різноманіття закордонних локацій та новітні технології в центрі сюжету подекуди здається, що “Сьоме попередження” заступає на територію Макса Кідрука. Втім, для повноцінного технотрилеру комп’ютерна складова недостатньо конкретизована: сам механізм програми “Sleep” пояснюється дуже умовно, і причину цьому підказує подальше розгортання сюжету. На якомусь етапі стає очевидно, що логічного наукового чи технічного пояснення подіям бути просто не може, надто вже неймовірні відбуваються речі ― отже, якоїсь миті у гру має вступити містична складова. І вона дійсно з’являється, причому, даруйте за каламбур, без попередження, пропонуючи може й не цілком задовільне, але яке-не-яке пояснення. Нюанс тільки в тому, що якщо у класичніших детективах розв’язка наступає практично насамкінець ― так що книжка закінчується на найцікавішому, лишаючи приємний присмак розгадки, ― то ми разом з Богданом дізнаємося правду ще за 30-35 сторінок до завершення. А тоді ліниво слідкуємо за підтягуванням решти сюжетних гілок і марними спробами інших персонажів збагнути, в чому ж тут справа.

З іншого боку, невідомо, чи наукове пояснення таємничих убивств утішило б читачів ― штучні інтелекти рівня “Чорного дзеркала” нам поки все одно недоступні (хоча хейтити в соцмережах ми вміємо чудово), а запропонована Вівчариком містична історія дає хоч і слабку, та все ж таки надію: наша нація має добру пам’ять та вміє воювати за власні життя, і до кривдників своїх ми так чи інакше дотягнемося навіть через покоління.

Замовити за емейлом nazarviv@gmail.com

тел. 0971982069

Відгуки за хештегом #7попередження у "Фейсбуці"

 

передрук з БУКВОЇД, автор Ната Гриценко