Міжнародний Форум «МАСОВІ ШТУЧНІ ГОЛОДИ: ПАМ’ЯТАЄМО, ВШАНОВУЄМО»

 7 вересня 2021 року в Києві відбувся Міжнародний форум «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо». На заході були представлені матеріали, що докорінно змінюють загальноприйняті уявлення про злочини комуністичного тоталітарного режиму проти української нації. 

Подія приурочена до 100-х роковин масового штучного голоду 1921–1923 років та 75-х роковин масового штучного голоду 1946–1947 років. 

У Форумі взяли участь представники Верховної Ради та Уряду України, міжнародних, громадських організацій, наукової спільноти, лідери суспільної думки України, релігійні діячі. 

На відкритті заходу прозвучало звернення Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова:

“Упродовж трьох десятиліть українці пережили найтрагічніші сторінки своєї історії минулого століття. Кожен із нас повинен пам’ятати про трагедії минулого, щоб ніколи не допустити їх повторення у майбутньому. Лише відкриваючи правду і собі, і міжнародній спільноті, ми зможемо належно оцінити події історії та не допустити їх повторення”.

Збереження пам’яті про Голодомор-геноцид та масові штучні голоди 1921–1923 рр., 1946–1947 рр. на національному рівні залежить від політики глави держави. Від імені всіх президентів України виступив Віктор Ющенко: 

“Кожна політична сила, яка сповідує промосковську політику, і московська політика як така є коренем нашого лиха. І якщо ми будемо з цим злом загравати, ми ніколи не дійдемо до розуміння, до якого прийшла кожна успішна нація – власної ідентичності. Чому сьогодні йде війна на сході України? За ідентичність. За відповідь на питання: хто ми є?”

На заході виступили і релігійні діячі, зокрема глава ПЦУ Митрополит Епіфаній:

“Саме пам’ять визначає кожного з нас. Колективна, національна пам’ять відіграє важливу роль у житті кожного народу. Вона зберігає нашу ідентичність, формує нашу цілісність. Національна пам’ять допомагає нам вчитися на прикладах і помилках минулого. Голодомор-геноцид 1932–1933 років, інші штучні голоди, які Україна пережила у ХХ ст. – це жахливий злочин комуністично-більшовицької тоталітарної держави, правду про який старанно приховували і викривляли протягом багатьох минулих десятиліть. Ця правда викривала всю людиноненависницьку сутність тоталітарної більшовицької ідеології та держави, яка на іі основі була збудована. Правда про мільйони замордованих була неспростовним свідченням того, що Радянський Союз – справжня імперія зла, тюрма народів, яка неодмінно має бути зруйнована і засуджена”

Предстоятель УГКЦ Святослав у своєму відеозверненні розповів про роль двох релігійних діячів – митрополита Андрея Шептицького і кардинала Теодора Інніцера – у поширенні правди про Голодомор у світі: 

“Дуже важливо пам’ятати тих, хто намагався бути голосом тих, у кого голос забрали. Хочу згадати свого попередника, праведного митрополита Андрея Шептицького, який 24 липня 1933 року разом з галицьким єпископатом написав пам’ятний лист-звернення до світової громадськості під назвою ‘Україна в передсмертних судорогах’. Віденський єпископ кардинал Теодор Інніцер першим серед європейських лідерів подібного рівня відгукнувся на голос митрополита Андрея Шептицького. Він зініціював міжнародний і міжконфесійний комітет допомоги територіям Радянського Союзу, постраждалим від голоду”.

Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко зазначив:

“Комуністична система робила все, аби люди про Голодомор не знали… Але вони пам’ятали все, адже передавали це із вуст в уста. Намагалися не тільки зберегти пам’ять про трагедію, а й передати цю інформацію наступним поколінням, адже пам’ятати означає бути. Саме тому ми вкладаємо так багато зусиль у будівництво Музею Голодомору – об’єкту, який наочно показує світові, що геноцид, який пережили українці, не може бути забутим. Про нього потрібно не лише говорити, а й визнавати на рівні держави в усьому світі”.

Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет розповів про те, як міністерство сприяє поширенню знань про Голодомор-геноцид:

“Наріжний камінь у Міністерстві освіти і науки – це заходи, спрямовані на відновлення національної ідентичності. На сьогодні є два програмні глибинні курси, а саме “Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу” та “Голодомор 1932–1933 років в Україні: історія, уроки на майбутнє”, котрі є базовими для формування національної ідентичності”. 

Міністерству закордонних справ України належить важливий внесок у справу визнання іншими державами Голодомору 1932–1933 років як геноциду української нації і поширенню в світі об’єктивної інформації про Голодомор-геноцид та масові штучні голоди. Заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар наголосив на тому, що сучасна путінська політика, спрямована на заперечення Голодомору, є продовженням злочинів Сталіна:

“В умовах сьогоднішньої російської агресії особливо важливо, щоб голос правди звучав у всіх столицях. Ця тема лунає і на платформах міжнародних організацій ще з 2003 року – це і ООН, і ЮНЕСКО, і ПАРЄ, і Європарламент. Ми розширюємо коло організацій, які долучаються до визнання факту злочину проти українського народу. Сьогодні режим Путіна продовжує ту саму політику сталінського режиму: сучасна агресія є одним із яскравих прикладів репресій, вбивств і захоплення чужих територій.”

Розслідування злочинів комуністичного тоталітарного режиму неможливе без відкриття нових архівних документів. Саме тому Музей Голодомору та Міністерство внутрішніх справ підписали меморандум про співпрацю в напрямку надання доступу до раніше засекречених матеріалів. 

Заступниця міністра внутрішніх справ Мері Акопян передала до музею електронні копії семи кримінальних справ, що стосуються масового спротиву геноциду, вчиненого комуністичного тоталітарного режиму: 

“Дуже важливо зберегти пам’ять українського народу про ті часи, відновити історичну та соціальну справедливість щодо жертв репресій. Необхідно максимально оприлюднювати факти геноциду, називати імена злочинців, відновлювати репутацію несправедливо засуджених. Сподіваюся, що наша співпраця з музеєм Голодомору сприятиме появі нових фундаментальних досліджень, встановленню історичної справедливості та збереженню достуменної історичної пам’яті.”

Директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут також закцентував на потребі відкриття раніше засекречених матеріалів: 

“Ми зобов’язані публічно озвучувати імена людей, які організували цей злочин проти людства, і не забувати його справжню мету. Саме таку історичну місію – відновлення справедливості – реалізує сьогодні Служба безпеки України. У 2009 році СБУ вела провадження кримінальної справи за фактом вчинення геноциду в 1932–1933 роках в Україні. Слідчі довели, що партійні керівники умисно організували знищення українців. Але ми рухаємося далі. Адже виконавцями злочинної волі московських вождів було керівництво комуністичної партії та карально-репресивних органів радянської України. Саме над встановленням відповідальності виконавців сьогодні знову працюють слідчі Служби безпеки України. З одного боку, таке розслідування – символічний крок, а з іншого – важливий юридичний момент, який вкотре підтверджує позицію держави і дає розуміння: злочини проти українського народу не мають строку давності.”

Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович зазначив:

“Перш за все, злочини комуністичного тоталітарного режиму до сих пір належним чином не вивчені і не засуджені не тільки в Україні та світі. У матеріалах Генеральної Асамблеї ООН немає жодної  резолюції, яка засуджує злочини комунізму, але є мінімум три чи чотири документи, що засуджують нацистський режим. По-друге, ми часто говоримо про травматичне минуле. Як слід працювати з фізичною раною? Її слід промити, продезінфікувати і стежити за загоєнням. Так само слід поводитися і з історичними ранами: потрібно сказати правду, назвати винних, встановити наслідки, компенсувати їх, якщо це можливо. Це болісний процес, але якщо ми через нього не проходимо, ця рана починає гноїтися і закінчується гангреною.”

Під час Форуму відбулися дві панельні дискусії: «Голодомор-геноцид та масові штучні голоди 1921–1923 рр., 1946–1947 рр. як найбільші злочини комуністичного тоталітарного режиму: наукові дослідження» та «Голодомор-геноцид та масові штучні голоди 1921–1923 рр., 1946–1947 рр. як найбільші злочини комуністичного тоталітарного режиму: суспільні конотації». У них взяли участь українські та закордонні громадські діячі, дослідники (історики, правники, економісти, психіатри та ін.), а також представники української діаспори. 

Мета Форуму – вшанувати пам’ять українців, знищених у ХХ столітті, актуалізувати обговорення в українському суспільстві та міжнародній спільноті теми Голодомору-геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 років, 1946–1947 років; об’єднати суспільство задля поширення правди про злочини, вчинені комуністичним тоталітарним режимом. 

На Форумі було презентовано кілька нових наукових праць:

–   «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань», що містить укази та розпорядження президентів України щодо вшанування пам’яті українців, знищених комуністичним тоталітарним режимом у 1932–1933 роках. Основу джерельної бази видання формує вибірка з матеріалів архівної кримінальної справи №475, яка складається із 331 тому та зберігається в архіві Київського апеляційного суду.

–   збірник матеріалів і документів «Чорні дошки» України. Чернігівська область», який є одним із результатів роботи Інституту дослідження Голодомору. Збірник містить систематизований тематичний комплекс архівних та опублікованих джерел про використання «чорних дощок» на території Чернігівської області УСРР у 1931–1934 роках;

–   навчальний посібник для вчителів «Голодомор 1932–1933 років – геноцид української нації», що є одним із перших навчальних видань, яке повною мірою висвітлює передумови, обставини та наслідки Голодомору-геноциду та масових штучних голодів 1921–1923 рр., 1946–1947 рр. у широкому історичному контексті як української, так і всесвітньої історії.

Також на Форумі були представлені інформаційні ролики, що демонструють результати нових досліджень з теми Голодомору-геноциду, виставка «Масовий штучний голод 1921–1923 років» та книжкові видання, створені Національним музеєм Голодомору-геноциду. 

Учасниками Форуму були презентовані результати комплексних судових експертиз щодо Голодомору-геноциду 1932–1933 рр. та масових штучних голодів 1921–1923 рр., 1946–1947 рр. Протягом останніх трьох років над ними працювали Національна академія правових наук України, Інститут української мови НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інститут дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду та експерти з усієї України: 

– комплексна судова історико-лінгвістична експертиза визначила власну назву злочину геноциду, вчиненого в 1932–1933 рр. комуністичним тоталітарним режимом проти української нації, – Голодомор. На означення голодів 1921–1923 рр. та 1946–1947 рр. в Україні, вчинених комуністичним тоталітарним режимом щодо українців, застосовувано термін масові штучні голоди.

– судова  історико-джерелознавча експертиза встановила, що під час масового штучного голоду 1921–1923 рр. в УСРР комуністичний тоталітарний режим знищив 3 млн 500 тис. українців; під час масового штучного голоду 1946–1947 рр. в УРСР комуністичний тоталітарний режим знищив 1 млн 500 тис. українців.

– комплексна судова статистично-криміналістична експертиза встановила, що під час вчинення злочину геноциду в 1932–1933 рр. в УСРР та на етнічних землях і місцях компактного проживання українців в СРСР комуністичний тоталітарний режим знищив 10 млн 500 тис. українців.

– комплексна судова історико-криміналістична експертиза встановила, що під час вчинення злочину геноциду в 1932–1933 рр. в УСРР та на етнічних землях і місцях компактного проживання українців в СРСР комуністичний тоталітарний режим знищив 10 млн 500 тис. українців, із них 4 млн українських дітей.

Комуністичний тоталітарний режим у 1932–1933 рр. вчинив геноцид українців з метою ліквідації національно-визвольного руху, нищення української нації  та недопущення відновлення Української Держави. 

Музей Голодомору - єдиний у світі музей, що розповідає про геноцид українців. Ми поширюємо в Україні і світі правдиву інформацію про злочин геноциду української нації, небезпеку тоталітарних режимів,  порушення прав людини і громадянина. Говоримо про важливість збереження колективної пам’яті, допомагаємо розбудовувати соціальну, правову, демократичну державу і громадянське суспільство.