То хто ж відповідає за збереження пам’ятки архітектури особняк Кринського?

Нещодавно у Києві піднялася неймовірна буча через те, що зносять будинок міщанина Барбана – звичайну хату початку ХХ століття (на знімку). Захисники старого Києва доводили твердолобим забудовникам, що зносити будівлі, котрим понад століття, злочин. Й за нього, цей злочин,  вони відповідатимуть. Може, лише перед Богом.

 

У нас, у  славному місті  Черкаси, небагатому, як Київ чи навіть сусідні Полтава й Вінниця, на нерухомі пам’ятки історії, сьогодні цілеспрямовано руйнують пам’ятку архітектури, сторічний особняк Вацлава Кринського, розташований у  центрі міста по вулиці Байди-Вишневецького, 2 (на знімках).

Як відомо, особняк, побудований  у 1907-му році, після жовтневого більшовицького перевороту, переходив з рук у руки від однієї  казенної контори до іншої (під час німецької окупації, звісно, там перебували фріци).

І ось у бурхливих 90-тих роках минулого століття, коли вчорашні полум’яні комуністи та комсомольці  наввипередки розхапували колись експропрійоване їх попередниками майно, особняк законослухняного польського юриста опинився у власності якогось спритного лихваря-комсомольця. Захопивши через   «подєльніков»- міських чиновників будинок, колишній комсомолець вигідно його продав.  З часом після карколомних маніпуляцій з продажем-перепродажем та орендою, особняк перейшов у власність відомого черкаського забудовника ПП «Надія».

 Як ви думаєте, для чого забудовники купують старі особняки, маєтки, палаци? Та вже ж не для того, аби відкрити там музей чи мистецьку галерею. У них аж очі горять, коли від  древніх стін лишається  купа сміття, а бульдозер «утюжить» майданчик під висотку.

Так розігналися зробити й нові власники  з особняком Кринського. І їм це майже вдалося.  Адже попри протести шанувальників старовини та оголошення будівлі пам’яткою архітектури, теперішні чиновники, (мабуть, діти полум’яних комуністів),  роблять вигляд, що нічого не бачать й не чують.

 …Нещодавно на стіні  сторічної  будівлі побачила солідну  табличку. Спочатку подумала, що це держава, як їй  і належить, взяла під охорону пам’ятку архітектури.

Далебі! Про охорону історичного об’єкта заявив  Національний корпус (на знімку). Приємно, що й казати, що патріотична молодь дбає про збереження тих історичних архітектурних крихт, що залишилися у 700-річних (чи й більше), Черкасах.  Але де ж владці-очільники, котрі не стомлюються проголошувати про неймовірні красоти та туристичні  «магніти» Черкащини?  Де ж їх енергія і креатив? Втім, для них, очевидно, більш заманливо вкатати з десяток мільйонів гривень у  «крила єдності», (більше, до речі,  схожих на крила летючих польських гусар), аніж  врятувати від  руйнування  одну з нечисленних історичних візитівок Черкас.

От якби й справді молоді наші керманичі  «кохали» Черкаси (як недоладно  запевняли з біл-бордів на День міста),  то, наприклад, запропонували б магнатам з «Надії» зробити королівський жест й подарувати місту Черкаси «яблуко розбрату» - особняк Кринського, який колись по-шахрайськи придбали у власність ловкачі. І розмістило б місто у старовинній будівлі Археологічний музей, котрий другий десяток  років без власного приміщення.

А можна було б «копнути» й далі й  скасувати через суд шулерську передачу комунального майна, яким на той час був особняк Кринського, приватній особі. Повернути так би мовити статус-кво будинку. Принаймні, за той час, коли він перебував у комунальній власності.

А ви як думаєте, небайдужі?

Лідія Титаренко,

власний кореспондент газети «Голос України» у Черкаській області