Людмила Фіть: «Сподіваюся, люди скучили за нашим фестом!»

Команда Четвертого книжкового фестивалю готується до події. Не за горами 1-3 жовтня, коли в черкаській філармонії зберуться видавці та книголюби на фест. Цього року вже не складно шукати волонтерів, але все ще складно долучати спонсорів. Філармонія, до речі, стане головною, але не єдиною локацією фестивалю.

Організатори готують і сюрпризи. Будуть цікаві дискусії на військову тематику, про гендерну рівність. Водночас, над будь-якою великою подією сьогодні в Україні висить дамоклів меч невідомості, адже ми живемо в умовах пандемії. Андрій Кокотюха, який не так давно приїздивдо Черкас, наразі ще остаточно не визначився, чи відвідає фест, бо можливий і локдаун.

Як проходить підготовка до фесту – розпитаємо в головної організаторки Людмили Фіть.

– Людмило Володимирівно, можна розраховувати, що все буде класно?

– Ми ходимо по мінному полю через пандемію. Тож пропрацьовуємо декілька варіантів. Маємо варіант А, якщо будуть незначні обмеження, і маємо інші варіанти, коли буде, не дай Бог, червона зона, і доведеться «піти в онлайн». Але про таке стараємося не думати. Працюємо, щоб фестиваль відбувся лиш із невеликими обмеженнями.

Це вже буде четвертий фестиваль. Пригадаймо, що третій був у 2019 році, а потім була пауза через карантин. Сподіваємося, люди скучили за нашим фестом!

– Волонтери, спонсори, видавці… Чи всі готові долучатися? Чи важко зараз команді організаторів?

– Багато черкащан готові долучатися як волонтери, хтось пропонує свої послуги для модерування подій. Якщо ж говорити про спонсорів, то ситуація приблизно така сама, як і під час першого фестивалю. Надзвичайно важко достукатися. Думаю, ситуація навіть погіршилася через коронавірус. Можна припустити, що тому декому не до фестивалів. Та є і ті, хто допомагає. Так, є погодження про співпрацю з МХП. Є кафе, що долучаються, готові погодувати гостей. Є домовленість із міською владою. А загалом точково допомагають різні організації. І робимо це за кошти насамперед Українського культурного фонду. Тобто, тут розуміємо, якби не грантові кошти, цього фесту не було б.

– Ви зараз працюєте в Києві. Як усе встигаєте?

– Бачу по багатьох командах, що збиратися зараз важко морально. Можливо, такий час, а може, коронавірус вніс корективи. Але загалом ідеться не про фізичні відстані між людьми, а про саме енергетичне єднання команди. Та й фізична відстань впливає. Я вертаюся з роботи, і в метро читаю в цей час літературу. А тоді вдома сиджу дистанційно з командою. На вихідні приїжджаю в Черкаси з Києва і продовжую вже з ними працювати на місці.

– Що особливе буде в Черкасах цьогоріч?

– Ми хотіли зробити «Що? Де? Коли?» між письменниками і читачами. Хочемо зробити баскетбол між «Черкаськими мавпами» і читачами, ще в планах був «літературний тролейбус». Все ще розробляємо. Ще робимо в п’ятницю, 1 жовтня, етновечірку в стилі стимпанку. Буде й дискусія на військову тематику. Плануємо також обговорення про гендерну рівність. Щодо видавців, то помітила, багато в кого оновилися колективи. І якщо раніше ми знали, хто до нас приїде, то тепер колективи у багатьох нові, але готові з усіма знайомитися!

– Що буде особливого?

– Як і минулого разу, вручатимемо нагороду «Книга року»: переможця обиратимуть читачі. Але будуть спецвідзнаки, зокрема, від Василя Шкляра та мера Черкас Анатолія Бондаренка. Оці спецвідзнаки вже будуть такою собі новинкою.