Мирослава Горностаєва: нагадайте мені хоч один сучасний твір, де дія відбувалася б в Черкасах!

Назарій Вівчарик
П'ятеро як один.
Ця невеличка повість з присмаком містики і таким незвичним для нашої літератури тлом, як місто Черкаси — а ну нагадайте мені хоч один сучасний твір,де дія відбувалася б в Черкасах — справляє дуже неоднозначне враження. Симпатичні персонажі, пастельні тона оповіді, ніби дійсно через млу прийдешніх літ, крутий і розумний герой-оповідач...

Містика тут теж незвична. Протягом усієї книги я очікувала появи якогось пояснення жахливим подіям — ну там, циганське зурочення, родове прокляття, випадково знайдений амулет, тобто звичний вже набір містичної атрибутики Але ні... Те, що коїться з героями твору можна назвати Сліпою Долею, абощо.
Олексій, головний герой, за чотири роки навчання у вузі втрачає чотирьох приятелів, з якими разом приїхав навчатись до Черкасів з маленького містечка Сміла. Перший нещасний випадок друзі сприймають саме як нещасний випадок, та і решту теж — окрім Олексія, котрий волею долі завжди опиняється поруч з приреченим, намагається врятувати, але...
Загибель останнього друга вправляє Олексія в депресію, але він відчуває, що приятелі десь поруч і охороняють його.
Подальший його шлях по “гарячих точках” від Грузії до Дебальцева ще більше обумовлює дивну везучість, яку чоловік приписує своїм потойбічним охоронцям. І ось тут починається найцікавіше.
Якщо прикинути часові рямця твору, то дія прологу та епілогу має відбуватися років за двадцять від сьогодення. Так от, чим ближче я була до епілогу, тим нетерплячіше очікувала того, задля чого Доля залишає головного героя в живих, або — був у мене і такий варіант — намагається прихлопнути потенційну небезпеку для міста, країни, світу, але промахується і потрапляє по друзях його.
І в обох випадках я помилилася. Був третій варіант розвитку подій. Варіант настільки український за ментальністю, що мені аж соромно стало, як я могла не здогадатися одразу. Ні, не те щоб я розчарована, бо варіанти один і два вже заглянсовані американцями до блиску. Втім, прочитайте самі і зрозумієте, про що я. Не пошкодуєте.
автор: Мирослава Горностаєва