Ярослав Мельник. «Далекий простір» ГУЛАГу
Автор новий для мене. Проте давно хотів почитати цю книгу. Брався за збірку автора, але там чомусь так не зачепили оповідання. А тут просто неймовірна робота. Недарма твір автор присвятив своїм батькам – в’язням ГУЛАГу. У самому творі справді вчуваються відголоски тоталітарного режиму. Власне, це твір-антиутопія, але можна сказати, що це філософський роман на тему майбутнього людства. Хоча тут на кожному кроці метафори.
Як живеться людину незрячій серед собі подібних? Та, загалом, так як і має житися зрячим серед собі подібних. Герой твору народився незрячим і цілком пристосований до життя. Він живе серед таких самих людей, які все життя незрячі. І він не розуміє, як можна жити інакше. Аж раптом він починає бачити. І це, зразу ж привертає увагу Міністерства контролю, яке стежить за порядком. У світі незрячих зрячий викликає підозри. Це неправильно і виходить за рамка.
Історія героя, який відстоює своє право бачити, бореться проти системи…. Чи не нагадує це нам радянські часи і репресованих до сталінських таборів? Ба більше, потім герой втрапляє до самої верхівки влади і бачить, що вони, виявляється, зрячі, але це не змінює ситуації. Там він теж не хоче бути: і попереднє сліпе оточення і нинішні зрячі керівники – все це не для нього. Що ж обере герой книги?
Я справді уявляв, читаючи книгу, в’язня політичних таборів радянської влади. Так все правдиво і чітко. Обгортка, звісно, фантастична, але суть цілком чітка і зрозуміла.
Книга змушує замислитися. Недарма її включили в програму 11 класу для учнів. Тут і харизматичний герой, і авторські роздуми сплітаються в гармонійне поєднання.
Дуже гарною темою для роздумів є отака вставка в сюжетній лінії…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Коментарі
Дописати коментар