Детектив з Дель Торо. Це класика

Ми маємо вбивство. На початку. Як і має бути. Це класика. Далі вже починається розслідування. Фільм атмосферний, хоч чув від декого, ніби дещо монотонний. Я не згоден. Ми входимо в процес розслідування і йдемо ним.

Тут гарна гра актора. Але в якийсь момент здалося, що я таке дивився. Чому? Бо класика. Тут все є, що треба, і корумповані копи, і світла, і темна сторона. Тут наприкінці, як і має бути, ловлять злочинця. Ніби все? Ні!

Тут є деталі, за які хочеться переглянути фільм ще раз. Тут віриш усьому, що відбувається.

І сам герой тут не засмальцьований красавчик, який одним пострілом вбиває всіх, а дядько, який був в бувальцях і розуміє інколи з ситуації, що треба і як треба подати. А особливо, що кому сказати і чи казати взагалі...

Назва двозначна. ПЛАЗУНИ Герой немов зняв шкіру з колег, але в кінці герой справді знімає з рук віск і навіть подумалося, чи не сам він винен в усьому. Чи, можливо, справа просто у рані, яку захищав воском?

Деталі стають нюансами, на які зважаєш!

Це гарний кримінальний детектив. Справа стара, має бути розв’язана. Герой ужився в роль і займається цим. У якийсь момент я подумав, що герою і грати не треба. Він такий і є, як в цьому кіно.

А оця тема ремонту кухні…. Стьоб класний. Битовуха поліцейського на фоні розслідування. Окремо всі десять балів за кухню і кран.

Ще раз підтвердження: не треба мільйони доларів і дофіга спецефектів. Нагадало за атмосферою золоті трилери-детективи з 90-х...

Подивитись ТУТ

Також фільм:

Фільм, що пробирає до кісток. Коли гроші не мають значення. І коли актор перевершує себе