Драконяча луска, що спалює зсередини

Гарпер вагітна жінка. Але є одна проблемка. Її мало не вбив власний чоловік, псих ще той. А ще вона підхопила стрьомну хворобу, яка спопелила чи не півсвіту. Суть хвороби в тому, що спора інфікує людину, розростається по шкірі лусочками, а потім спопеляє людину зсередини. Такий собі постапокаліпсис! Але з багатьма підтекстами. Бо фантастика – то лиш тло, насправді ж, читаючи книгу, є над чим подумати, хоча б гляньте на ту сторінку, яку я зафоткав.

«Ваша особистість – це не лише те, що ви знаєте про себе…»

Я купив роман ще до карантину, читав мало не півтора місяці, а все через те, що видавництво зробило маленький підсирончик – шрифт трішки менший за той, до якого я звик. Отже, очам стає важко і вони втомлюються. Очевидно, видавець хотів зробити об’єм книги меншим, а втиснути більше. Бо книга і так досить товстенька. А так була б ще товща, якби шрифт був нормальний. Проте чомусь вона мене не злякала товщиною, а сама історія зразу захопила.

«Пожежник» — постапокаліптичний роман американського письменника Джо Гілла. Четвертий його роман, Пожежник розповідає про смертальну спору, що інфікує більшість населення планети. І героїня Гарпер – одна з головних героїв, але не лише вона бореться за виживання в цьому світі. Там автор змушує читача шукати сенси, я пригадував інколи і алегоричний роман «Володаря мух», і «Танець недоумка», де герої також боролися зі спорами.

Якщо впадло шукати приховані сенси – просто читайте роман – раджу! Історія реально класна, напрочуд місцями заплутана, доводиться відгадувати, а хто є хто серед оточення головних героїв, тут вам і любов, і зради, і стрілянина, і душевні переживання.

Якщо ж налаштовані на роздуми, міркування, навіть філософствування – теж читайте цей роман! Часу заглибитися в історію і побути в ній у вас буде предостатньо. Десь на середині книги я боявся, що нудьгуватиму, але цього не сталося. Хоч тексту й добіса. Проте історія дуже затягує! Хочеться перегортати сторінку за сторінкою, автор змушує пережити всі ті 9 місяців з головною героїнею, яка врешті таки виборює право народити маля. А що далі? А далі читайте книгу. І, до речі! Як це все написане близьке нинішньому часу, коли невідомо куди нас заведе коронавірус!

До невеликого мінусу зарахую назву. Не факт, що пожежник – таки центральна тут постать. Всетаки вагітна жінка, охоплена полум’ям, мала б крутий вигляд на обкладинці.

Та все ж, твір вийшов самобутній, крутий, цікавий. Коли я востаннє зважувався прочитати таку товстенну книгу? Це було з «Танцем недоумка» (український автор), «Літак без неї» і це було, безперечно, з творами Кінга. Ніби все…