«Прочерк»: 2010-2020 ЧАСТИНА 4
«Прочерк»: 2010-2020 ЧАСТИНА 4
1 липня сайту ПРОЧЕРК буде 10 років.
(Публікуватимемо частинами десятилітню історію видання. Зібрав власний досвід та досвід команди, розповім про старт проєкту та його розвиток і досягнення, розповім про труднощі, з якими довелося зіштовхуватися колективу, розвиваючи свій інтернет-ресурс, про виклики часу, конкуренцію та критику, про комічні ситуації, які виникали протягом десяти років роботи та про ті потрясіння, які переживали члени редакції нарівні з усіма жителями країни за, здавалося б, короткий і водночас такий тривалий період – 10 років)
У інтернет-виданні ви можете поєднати і знання побудови тексту, і монтування відео, редагування та «чистку» аудіо, можливість спробувати себе не просто як автор тексту, а й як верстальник сторінки, наприклад, при побудові лонгріду. (Перегляньте наші лонгріди, це цікаво)
Що це мені дало? Ну, звісно, славу, бо хто з журналістів, які переважно мають демонстративний тип поведінки, не хоче слави? Особливо в перші роки роботи на «Прочерку», коли я фактично ночував у редакції, і дружина пропонувала інколи напівсердито, щоб я вже у ту редакцію переніс якийсь матрац та й ночував уже там. Поряд із тим мене стали впізнавати представники політикуму і згодом давати коментарі охочіше. Бо якщо розцінювати саме слово «слава» в позитивному значенні, а не як стьоб, то «слава» – це впізнаваність. Саме це для журналіста важливо, бо за умов упізнаваності до нього більше притягується усілякої інформації. Так з кожним з нас. І сьогодні «Прочерк» – це колектив чудових, цілеспрямованих, фахових, креативних і працелюбних людей, які притягують інформацію.
Коли до нас приходять на практику студенти, то ми намагаємося розповідати голосом Левітана, закотивши поважно очі, приблизно так: «Звичайний наш день – десяток опублікованих заміток, кілька виїздів на місце подій та багато телефонних дзвінків. Але брак часу – найбільша проблема. Так, багато інфоприводів для матеріалів, але фізично не можемо про все написати. Мінус маленької редакції – що не так багато співробітників, тож доводиться «розриватися» між подіями».
Після цього ми дивимося на годинник і подумки відраховуємо час, коли студенти підуть, або очікуємо питань від них, таким чином намагаючись виокремити того, хто згодом прийде до нас в редакцію і внесе свій складник у роботу сайту. Студенти дійсно, як би це вас не дивувало, ідуть. Вони, власне, часто самі відраховують час, коли б його вже піти. А ми беремося до роботи. Бо треба ще написати трохи новин. Бо часу не вистачає!
Яке ж задоволення від роботи? Насправді воно є!
Так, я побував завдяки своїй професії у декількох країнах. Перша поїздка за кордон – це саме професійна поїздка, коли я ознайомлювався з роботою польських ЗМІ. Згодом завдяки перемозі в одному з фахових конкурсів зміг потрапити до Страсбурга (Франція) на засідання Ради Європи. Далі не хвалитимуся, але повірте, що професіоналізм і якість таки дають результат. І це нормально. Якщо без перебільшень... Бо саме на 10 рік роботи ми отримали одне таке перебільшення. Так, цьогоріч наш лічильник системи «bigmir» почав показувати мільйони читачів за добу. При тому, що за часів Майдану в нас були десятки тисяч індивідуальних переглядів сайту за добу, але то був історичний рекорд, коли подіями в українських містах цікавився весь світ. І раптом – мільйони.
За декілька днів такого підрахунку я почав боятися, що скоро на лічильнику просто не залишиться місця для цифр. Виявилося, що мала місце просто технічна помилка. Тож поки ми лише чекаємо мільйонних переглядів щодня. Але цифра мені сподобалася.
«Прочерк» - це спільнота?
Більшість читачів новин сьогодні іде в інтернет. І їхня кількість щодня зростає. У транспорті можна бачити чимало громадян, які гортають стрічку новин. Але у цьому віртуальному інформаційному просторі криються загрози, бо інколи важко зорієнтуватись серед такої кількості різноманітних сайтів та знайти щось відповідне для себе. Так само важко інколи зорієнтуватись і самим працівникам галузі – журналістам, а надто журналістам регіональних ЗМІ. У регіональних медіа не лише потрібно боротися за увагу читача в своїй ніші, а й відтягувати увагу від більш потужних – усеукраїнських ЗМІ.
Коли черкаський регіональний сайт «Прочерк» починав роботу, то команда вже розуміла, що повинна буде обслуговувати інформаційні потреби обмеженої великої чи малотериторіальної спільноти. Мова насамперед ішла про жителів обласного центру та області, адже саме на них ми орієнтувались і орієнтуємося досі. З цього випливав і зміст інформаційного наповнення видання. Звісно, редакція виокремлювала якусь тематику за пріоритетну – це була політика, бо саме в момент виборів у 2010 році видання запрацювало. Лічильники видання відкриті, і якщо дивиться, наприклад, лічильник «bigmir», то близько 40% відвідувачів – з Черкас. Потім за відвідуваністю йде Київ (близько 25%), Дніпропетровськ, Одеса, Хмельницький, Донецьк.
Робота редакції регіонального видання «Прочерк» мала декілька складників. Ми працювали над наповненням власне сайту, а ще над випуском однойменної газети та розсилкою клієнтам новин від нашого повноцінного інформаційного агентства.
Газета в нас виходила для популяризації сайту, і це була не газета в чистому вигляді, а своєрідний інформаційний бюлетень сайту, бо там були найпопулярніші наші публікації. Чітко зазначалося, що детальніше матеріали можна читати на сайті «Прочерк». А інформаційну розсилку новин від нашого однойменного інформаційного агентства ми робили, щоб залучити райони області та організації до читання «Прочерку». Насамперед цьому були раді чиновники в районних адміністраціях, бо отримували централізовано на пошту безкоштовні підготовлені новини.
Згодом видавати газету стало накладно фінансово, а створення добірки новин від інформаційного агентства забирало багато часу, водночас не приносило належних прибутків, тому ми зосередили роботу лише навколо сайту видання. Вирішили, що так доцільно і це не розпорошує наших зусиль.
Так, для активного промо і кращого охоплення місцевої аудиторії сайт «Прочерк» співпрацює з популярною обласною газетою «Вечірні Черкаси»: в кожному номері газет є окрема сторінка «Прочерку», де друкуються найбільш резонансні матеріали.
Як показав досвід, читачі йдуть на сайт насамперед по короткі і промовисті новини. Адже динаміка новин є надзвичайно інтенсивною. Звісно, ми публікуємо і більші тексти – статті, інтерв’ю, репортажі. Але новини, як показує відвідуваність, найбільш популярні. Та й публікація п’ятьох новин із колегії обласної адміністрації, яка триває годину, може накрутити до тисячі відвідувань (декілька сотень прочитань на кожну). Поряд з тим, на написання великого матеріалу на кшталт інтерв’ю чи репортажу журналісту треба час для підготовки, потім власне поїздка на зустріч або у відрядження, що може забрати день як мінімум, при цьому на ту ж публікацію може також бути близько тисячі відвідувань. А відсутність у невеликому колективі, що складається з декількох осіб, однієї людини (невелика кількість працівників – це реалії українських регіональних ЗМІ, що пов’язано з економією ресурсів) досить відчутна.
Ми продукуємо як власні новини, так і не гребуємо передруками, пресрелізами різних організацій, а також беремо глобальні загальнодержавні події, подаючи їх у світлі впливу на наш регіон.
Та не новинами єдиними. Далі буде…
Назарій Вівчарик, відповідальний редактор сайту "Прочерк"
Як ми починали?
Частина 2 - ТУТ
«Це пробєл в твоєй жизні»
Частина 3 – ТУТ
.jpg)
Коментарі
Дописати коментар