«Прочерк»: 2010-2020 ЧАСТИНА 5

Не новинами єдиними

Попри новини, ми розуміли, що інтернет-видання творить нове інтегроване інформаційне середовище, простіше кажучи, людям треба щось більше, ніж новини. Як це не парадоксально, читачі серед новин хочуть чогось нового, щоб освіжити погляд, думку. Так у нас з’явилася рубрика лонгрідів, де, залучаючи позаштатного фотографа, ми готували великі тексти з професійними яскравими фотографіями. Ми не вважаємо, що лонгріди могли переважити за зацікавленістю власне новини, проте такі додаткові рубрики і форми подачі дозволяли урізноманітнити подачу новин і додали нам поширень та цитувань у соціальних мережах. Водночас поширення нашої новини в соцмережі (залежно від ситуації, наприклад, аварія в центрі міста) може мати десятки поширень, а якісний лонгрід, до створення якого залучали професійного фотографа, можуть поширити лише головний герой та його друзі.

Окрім того, додавали і такі рубрики як «Подорожі» (репортажі з-за кордону), «Суботнє інтерв’ю» (виходило у вихідний день, формат передбачав спілкування із провідними черкаськими політичними, громадськими, культурними та іншими діячами, під час якого ставили запитання, які зазвичай ставити не прийнято, – про особисте життя, способи заробітку, власні недоліки, страхи і так далі), певний час підбивали підсумки тижня під однойменною рубрикою.

 

«Прочерк»: 2010-2020 ЧАСТИНА 5

1 липня сайту ПРОЧЕРК буде 10 років.

(Публікуватимемо частинами десятилітню історію видання. Зібрав власний досвід та досвід команди, розповім про старт проєкту та його розвиток і досягнення, розповім про труднощі, з якими довелося зіштовхуватися колективу, розвиваючи свій інтернет-ресурс, про виклики часу, конкуренцію та критику, про комічні ситуації, які виникали протягом десяти років роботи та про ті потрясіння, які переживали члени редакції нарівні з усіма жителями країни за, здавалося б, короткий і водночас такий тривалий період – 10 років)

Цікаво, що аудиторію ми постійно заохочували підкидати нам ідеї як для інтерв’ю, так і для лонгрідів тощо. Наприклад, «Суботнє інтерв’ю» було тим механізмом, що давало справді велике додаткове збільшення відвідувачів на сайт у декілька тисяч.

При цьому ми розуміли, що завоювали популярність саме оперативною подачею резонансних тем. Тож цікаві теми, їхня оперативна подача (і важливо, що в розвитку), підкріплення новин відеоконтентом – на цьому все-таки робився і робиться акцент (приблизно плюс сотня відвідувачів на новину, яка має відео).

Промовистий приклад – попри поширення наших лонгрідів у соцмережах, один із героїв лонгрідів поважного віку через тиждень після публікації повідомив, що «ще не дивився матеріал, бо там треба сісти і зосередитися», проте визнав, що інколи читає новини видання.

Ще раніше редакцією було реалізовано ряд проєктів із залученням партнерів. Так, з компанією «Київстар» був проведений фотоконкурс туристичних маршрутів, а також історичний проєкт із залученням старовинних географічних карт.

Кілька слів щодо нових не зовсім стандартних форм пошуку поширення новин. Автор публікації ще не так давно активно використовував жартівливі фото до матеріалів, але фото викладав до посилання новин у соцмережах. Тобто при переході на сайт коректність подачі новин зберігалася разом з реальним тематичним фото з події. Що ж до особистої сторінки в соцмережах, то там журналіст дозволяв собі ілюструвати поширені посилання на новини сайту не зовсім серйозними фото (фотожаби).

Приміром, коли мова йшла про опалювальний сезон, ілюстрацією в соцмережі могла бути машина дров, а коли мова йшла про ремонт зливових каналізацій, то на фото могли бути канали Амстердаму, що символізувало реальні проблеми в ЖКГ. Це, безперечно, привертало увагу читачів, багато хто коментував фотографії, підтримував жарти, але тонка межа здорового гумору завжди могла бути сприйнята кимось інакше. І хоч за особистими опитуваннями френдів з соцмереж більшості фотожаби подобались, та дехто плутав їх з реальними фото, і тому від такого уведення в оману читачів довелось відмовитись. Проте сила соцмереж прослідковувалася. Коли журналіст постив фотожабу в «Фейсбук», то на новину одразу заходило більше, ніж зазвичай, людей, а сам «Фейсбук», власне, інколи виходив в трійку лідерів з-поміж доменів-джерел, з яких на сайт заходили читачі.

 

Журналістика все ж на першому місці!

Ми не вважаємо, що створили спеціалізовану дискусійну платформу. Ми зорієнтовані насамперед на створення новинного регіонального сайту-лідера. Акцент при цьому робимо на пошуку резонансної інформації для нашої аудиторії. А вже інформуючи, надаємо можливість читачам відреагувати на контент – чи засудити, чи схвалити дії героїв публікацій, доповнити інформацію наших журналістів, подискутувати з іншими черкащанами. Великою мірою ці дискусії зараз розгортаються у соціальних мережах, зокрема у «Фейсбуці». Ми ж почали це робити ще у 2010-му році, тобто до поширення «Фейсбуку»: запропонували модель активного обговорення новин на нашому сайті.

Аналізуючи те, як на наш контент уплинули усі ці дискусії та обговорення за роки нашої активної роботи з аудиторією, пропоную подивитися на факти. Зараз основними розділами у нас є стрічка новин, резонанс (для великих аналітичних матеріалів, інтерв’ю чи репортажів), таблоїд (тут більше розважальні і легкі теми) та «Пряма мова». До речі, цей розділ на початку створення сайту постав з розділу «Блоги». Бо, як показала практика, політики чи громадські діячі спершу хапалися за пропозицію створення для них блогу на сайті, однак потім втрачали інтерес наповнювати його регулярно. «Пряма мова» ж дає можливість самому журналісту визначати, чи варта та чи інша репліка або повноцінний виступ діяча того, щоб бути розміщеним у розділі. Розділ може наповнювати сам журналіст, оформлюючи публічні виступи чи ексклюзивні коментарі певних осіб у форматі монологу без додавання яких-небудь оцінок.

Але щодо наших трудовитрат, то журналісти видання сьогодні найбільше зосередженні на наповненні стрічки новин, де публікується близько 30 матеріалів на добу. Фактично над стрічкою редакція працює в форматі інформагентства, використовуючи принципи конвергентної журналістики. Це означає, що усі журналісти, перебуваючи на події, можуть зробити фото чи записати аудіо-, відеоматеріал для подальшої підготовки підкасту чи відео сюжету, який доповнює текстову інформацію. Крім того, на важливу подію може одночасно піти двоє журналістів. Перший працює в оперативному режимі, надиктовуючи контент-менеджеру новини в реальному часі. Опісля перший журналіст переключається на інші теми. А другий узагальнює інформацію, працює більше як аналітик, подаючи наприкінці дня загальну картину того, що відбувалося, з поясненнями експертів та різних сторін можливого конфлікту.

 

Страшилки

На початку тексту згадувалося, що у перший період роботи про розташування редакції інформація не поширювалася. Тоді були такі часи, коли прийшла влада біло-голубих, і ніхто не знав, чого ж чекати за критику? Хоча, власне, а яка критика? Ми просто намагалися подавати інформацію про Влізлів, Пузяків, Рябцевих, Тулубів, Дернових, Олійників такою, якою вона була. Брали в них коментарі і ставили на сайт. Так само з радістю готові були розміщувати коментарі інших осіб, наприклад, чиновника, який зачитував вірш на догоду Сергію Тулубу.

Врешті, ми чомусь стали декого дратувати. Так, мені телефонували і пропонували зустрітися на Соборній площі та обговорити можливість продажу «Прочерку». Я погано уявляю, як можна продати онлайн-видання, бо це всього лиш вітрина, а головний ресурс – це ж люди, команда. Та, звісно, такі дзвінки непокоїли.

Згодом, уже у 2013 році, коли про «Прочерк» знало більше осіб, до редакції прийшов такий собі чоловік і попросив мене вийти у коридор. Ми вже тоді працювали за іншою адресою, і така обізнаність невідомого мені громадянина зацікавила. Та він у коридорі лиш витяг телефон і показав на екрані написаний текст, де йшлося, що ми не повинні критикувати тодішнього кандидата в нардепи від округу Поплавського. Поки я обдумував, що б відповісти, чоловік зник так само раптово у кінці коридору. Ми довго в редакції потім обдумували, як вчинити? Врешті, вирішили ніяких заяв не робити, адже, по-перше, нам могли не повірити, по-друге, ми таки не мали доказів, що дійсно саме з боку кандидата Поплавського пролунала погроза, а не з боку його політичних опонентів. Та цей момент теж залишив неприємне враження про політику.

У часи Майдану також нам доводилося сидіти у редакції із замкненими на ключ дверима, бо у дворі багатоповерхівки, де розташована наша офісна будівля по вулиці Смілянській, 2, можна було побачити автобуси з силовиками всередині.

Невідомі молодики свого часу намагалися вибити камеру біля Штабу національного спротиву, що діяв в часи Майдану біля міськради.

Іноді лунають погрози від зовсім неадекватних людей (як від зовсім невідомих, так і від чиновників, але останні потім просять вибачення) і тоді починаєш побоюватися за власне життя і здоров’я. Особливо це тривожить у контексті останніх подій щодо вбивства черкаського журналіста Вадима Комарова, яке так і не розкрите.

Були й технічні моменти, які лякали. Більше п’яти діб черкаський інтернет-ресурс «Прочерк» був недоступним для своїх читачів через потужну хакерську атаку. Інтернет-видання було атаковане одразу після публікації кількох новин з Черкаської обласної колегії за підсумками соціально-економічного розвитку регіону за 9 місяців поточного року. На засіданні, зокрема, голова обласної держадміністрації піддавав нищівній критиці багатьох чиновників. Одному з них губернатор іронічно порекомендував швидше одужувати. Публікація на сайті (разом з відео) новини «Тулуб попросив від його імені передати хворому чиновнику яблучка і мандаринки» встигла зібрати 51725 переглядів. У результаті сайт зазнав DDoS-атак і став недоступний для користувачів, здається, на сім днів. І ми в редакції пригадуємо, нам тоді організатор атаки написав, що у нього до «Прочерку» нічого особистого, просто йому за це гарно заплатили…

Після цього моменту задумалися не лише хворі чиновники про те, що їм передають, а й наш програміст щодо посилення захисту сайту. Мандаринки мандаринками, але довелося хостинг переводити подалі, кудись туди, до «туманного Альбіону».

Назарій Вівчарик, відповідальний редактор сайту "Прочерк"

далі буде...