Донори і ЗМІ: Парадокс в тому, що війна дає безліч причин для матеріалів, але у війну різко зникають ресурси
Необхідність постійної підтримки українських ЗМІ – остання сесія конференції для українських журналістів у Кракові. Організатор – European Centre for Press and Media Freedom. Захід відбувся 26 листопада. Присутні понад 100 українських журналістів.
Забезпечення стабільності й безперервності підтримки журналістів набуває першочергового значення під час війни. До складу цієї дискусійної групи ввійшли медіаексперти, журналісти, політики й представники міжнародних організацій; вони обговорили украй важливе питання щодо надання постійної допомоги українським журналістам в умовах війни.
Модератор Lutz Kinkel пригадав початок повномасштабного вторгнення росії в Україну. Каже, що ніхто не був готовий до такого масштабу війни. І говорили до того більше про допомогу журналістів загалом, та потім донорські організації зрозуміли, що слід допомогти саме українським журналістам як тим, хто перебуває в тому процесі.
"Декларація Перуджа, яка була започаткована GFMD у квітні минулого року та підписана 219 медіаорганізаціями, стала знаком солідарності та показала, як наша спільнота розвитку медіа об'єдналася для підтримки українських журналістів... " - Ліза Безушко.
Керівниця громадської організації «Львівський медіафорум» Ольга Мирович, організації, яка допомагає журналістів, каже, що з 2014 року війну навіть не всі називали війною. Спершу потрібно було час, щоб війну називати війною.
«Я сиділа зі своїм другом у липні 2014 року і сказала "війна, в якій ми зараз" і він запитав мене, чи я взагалі називаю це війною. Нам знадобилося деякий час, щоб звикнути до слова "війна", коли описували, що відбувається. Особливо після обвалу Донецького аеропорту, тоді люди почали називати це війною. За межами України я відчував, що це не так виглядає.
Журналісти почали потихеньку звикати до того, що у нас війна, а після цього почали висвітлювати це як війну. Першими, хто це зробив, були українці, які працювали на іноземні ЗМІ, особливо на Reuters. " – Ольга Мирович.
Коли ідеться про перший місяць повномасштабної війни, то працювали активно. Всі якісні медіаорганізації, які раніше працювали в Україні, не призупинили своєї праці. Все ж вона каже, що ми маємо бути більш ефективними в оцінці ризиків і більш ефективними в координації.
Ольга каже, що війна дає безліч причин для матеріалів, але біда в тому що майже немає ресурсів!
Модератор Lutz Kinkel (представник ECPMF) каже: коли говоримо про допомогу журналістів, то кажемо про переміщення, про засоби індивідуального захисту, а ще це розвиток медійних організацій. Йдеться про бізнесмоделі. Lutz Kinkel зауважує, що якщо України не буде на порядку денному, то і донори менше перейматимуться журналістами. А для цього, зокрема, потрібно і навчати журналістів, проводити освітні заходи.
Ольга Сіманович регіональний редактор мережі розслідувань GIJN, розповіла про освітні ініціативи організації. Каже, вони в організації розуміли, що повномасштабне вторгнення розпочнеться. І мали вже досвід для допомоги колег в Афганістані.
«Ми підготували лист з порадами, які документи потрібні, щоб раптово покинути домівку. Як підготувати свої мобільні пристрої при перетині ворожих кордонів, щоб зберегти інформацію, але не наражатися на небезпеку. Ми звернулися до ЗМІ і партнерів, питали хто в них донори і зв’язувалися з донорами та готували план Б. Тобто питали чи вони готові допомогти у разі війни. На нас реагували як на божевільних, але потім життя показало, що це було важливо. Бо багато журналістів завдяки цьому змогли убезпечитися, виїхати і на якийсь час потім безболісно перейти з роботи вдома на роботу віддалено, у чужому місці. Далі ми зрозуміли, що немає посібника про воєнні злочини ніж найстарішого десятирічного. Тоді ми залучили правознавців воєнних кореспондентів, і за рахунок спостереження за судовими процесами знаходили ще й тих хто раніше вчиняв злочини проти України та наші журналісти стали притягувати їх до відповідальності. Іншими словами, ми знайшли деяких інших винних та злочинців, які ще не відомі, але завдяки цій журналістській роботі нам вдалося знайти цих осіб та притягнути їх до відповідальності. Тобто маємо тепер величезний масив інформації, там зірковий склад авторів. І цим посібником користуються при висвітленні війни», - каже Ольга Сіманович.
Вона радить українським редакціям об’єднуватися з іноземними та спільно робити проекти.
Модератор каже: війна вимагає якісної журналістики; війна примусила звернути увагу на фінансові аспекти; війна примусила до колаборації, коли треба ділитися інформацією і технікою…
Забезпечення стабільності й безперервності підтримки журналістів набуває першочергового значення під час війни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
The Kyiv Independent: Функція журналістики не є в присипанні цукром українських реалій
.jpg)
Коментарі
Дописати коментар