Стрім дорівнює інтерактиву: політична журналістка Радіо Свобода дає поради щодо стрімінгу

До стріму потрібно також готуватися, хоч це й, здавалося б, не завжди можливо, зважаючи, що часто під час стріму доводиться діяти експромтом. Водночас, якщо ви знаєте принципи журналістики, а також етичні стандарти, та ще й перебуваєте «у темі», то ваш стрім завжди буде набагато якіснішим. Про репортерську роботу та стандарти журналістики в часи цифрових медіа розповідала політична журналістка української служби Радіо Свобода Власта Лазур. Власта ділилася з колегами досвідом у рамках міжнародного семінару, організованому НСЖУ, що проходив 24 листопада.

Тисячі глядачів спостерігають за стрімами Власти на Радіо Свобода з різних масових політичних, з кулуарів верховної ради та інших подій.

– Одразу скажу, що я говоритиму в основному про стрім в прямому ефірі. Бо якщо ми говоритимемо про класичний репортаж для телевізора чи ютуба (вже немає різниці, куди ви його публікуєте в сучасних умовах), якщо це репортаж підготовлений, вам його вичитає редактор, якщо бракує котроїсь зі сторін, ви допишете вже після події, яка закінчилася. Таке теж буває. І тут все зрозуміло, там все має бути збалансовано. Коли ж мова про прямий ефір, маємо дещо інші умови для роботи, – розповідає Власта Лазур.

Водночас вона наголошує, що стрім дорівнює інтерактиву, бо все ж на телебаченні стрім не передбачає миттєвої реакції читачів, а в інтернеті журналіст може миттєво обмінюватися повідомленнями з глядачами.

– Дискутуйте зі своїми глядачами, спростовуйте фейки, інформуйте їх персонально, – радить Власта Лазур.

«Якщо ви досі не стрімите, тоді ми йдемо до вас»

Загалом стрімінг – це онлайн-трансляція чого завгодно – від приготування борщу на власній кухні до інавгурації президента та спортивних ігор. Останнє найбільше асоціюється чомусь з стрімінгом, бо спортивні події часто транслювали вживу. Але зараз вживу стали транслювати майже все і це дійсно стало складовою журналістики, не лише спортивної, а й політичної тощо. І тут захований секрет – журналіст транслює подію, кінець якої достеменно не знає ніхто. Та й загалом, що відбудеться наступної хвилини не знає ніхто.

– Це таке собі реаліті шоу, де немає сценариста. І робота в форматі стрімінгу ставить до журналіста набагато більше вимог, аніж до класичного репортажу. Чому? Бо тут подача має бути легкою, немов від блогера. Водночас тут ви несете повну відповідальність як за сказане вами слово, так і за сказане слово від спікера. А я повторюся, що ми не знаємо, що за хвилину скаже спікер, виступаючий чи мітингуючий… Пригадується літак з Китаю, який мав прибути в Нові Санжари. І журналістка, ведучи стрім, запитала в чоловіка, хто робив машину, яка була якраз у кадрі. Чоловік висловився некоректно на адресу правоохоронців. Журналістка миттєво зреагувала і попросила висловлюватися коректно, пояснивши, що триває прямий ефір, – розповіла Власта Лазур. – І це, насправді, ще досить безневинний приклад, бо інколи в прямому ефірі звучать тяжчі образи, які ґрунтуються на релігійному, національному ґрунті, чи щодо дискримінації секс-меншин.

Журналістка зазначає, що під час стріму завжди слід уважно слухати виступаючого. Бо журналіст на стрімі не ретранслятор, не підставка для мікрофону.

– Якщо ви приходите на подію, ви провідник цієї події і вам не достатньо вже просто ввімкнути камеру, а слід також розуміти – стрімінг – це інформаційний продукт. Він має бути збалансованим, тут не повинно бути мови ненависті. Особливо це стосується подій з-під судів тощо. Якщо радикальний спікер з’являється в ефірі, який закликає вішати когось, вбивати когось, не варто вступати з ним в полеміку, йдіть до іншого учасника акції. Можна сказати: «Вибачте, ми перебиваємо розмову, бо не терпимо мову ненависті і ворожнечі!» та йдете далі, – каже Власта Лазур.

«До стріму треба готуватися»

До стрімітнгу, попри все, треба готуватися. Якщо ви йдете на подію, то маєте вивчати тему, вважає Власта Лазур.

– Якщо є позиція А, то має бути позиці Б. Також є коментар експерта тощо. Тож коли ви йдете на подію, маєте знати, що буде говорити позиція А, а що буде говорити позиція Б. Наприклад, коли ви йдете на мітинг антивакцинаторів, то маєте вже знати, що вони будуть казати. І ви маєте на їх аргументи мати контраргументи, байдуже, чи ви це будете зачитувати з телефона, чи по пам’яті, – каже Власта Лазур.

Водночас, бувають моменти, коли журналіст має замінити колегу і їде непідготовленим на подію, або подія розвивається швидше, ніж він це стрімить, наприклад, під судом. Тоді, за словами журналістки, редактор з редакції має в чаті допомагати журналісту, надсилаючи йому новини, які з’являються в ЗМІ і є дотичними до теми.

– Тоді ви повинні просто в ефірі зачитати новину: «Дорогі глядачі, щойно вийшов такий-то прокурор і зачитав те-то і те-то щодо справи Стерненка». Також завжди думайте про баланс. Можливо, згадати, що казали Аваков чи Геращенко по Сергію Стерненку. Адже на акціях, як правило, присутня одна сторона. Якщо це протести і люди висловлюють лише одну позицію, ви маєте нагадувати позицію опонентів з цього приводу, наводити передісторію конфлікту, наприклад, як у випадку з мітингами по ФОПам. А от коли краще збалансовувати: під час промови спікера чи після? Тут варто дивитися по ситуації. Можливо після виступу спікера, але інколи краще й перебивати спікера і нагадувати позицію опонентів, – зауважує Власта Лазур.

Тут вона нагадала протести проти влади, де часто звучали слова на підтримку опозиції і так сталося, що саме Власті довелося найчастіше нагадувати позицію діючої влади. Адже вона перебувала в середовищі людей, налаштованих проти дій влади, водночас правило збалансованості передбачає, що слід подавати й іншу точку зору. Якби вона працювала для телевізійного сюжету, то після акції мала б знайти представника влади і запитати й його позицію щодо, наприклад податків абощо (залежно від того, який мітинг, яка тематика). Але оскільки під час стріму можливості йти і гукати спікера, який би подав іншу точку зору неможливо, то вона сама нагадувала позицію влади по тих же податках (знову ж, податки це для прикладу, але так само може бути мітинг щодо вакцинації, щодо реформ правоохоронної системи тощо).

– Приклад: марш «ні капітуляції» – тут присутня велика концентрація виборців Петра Порошенка. І тому доводиться повторювати самому позицію владу, при цьому ми не повинні бути адвокатами влади, просто так чи інакше, треба нагадувати позицію іншої сторони. Якщо ви цього не будете робити, то надасте майданчик лише одній стороні і це буде стрім з виключно одними меседжами. Це буде не журналістика, – наголошує Власта.

«Тези, які вас рятують!»

Стрімінг – завжди неочікувано і непередбачувано. Тож потрібно бути готовим до того, що у вас в кадрі з’явиться хтось, хто може мати висловлювання, які є неприпустимими.

– Якщо мова про заклики до повалення влади, то тут можна відповісти в ефірі, що ми (назва медіа) не підтримуємо закликів до насильницької зміни влади. Якщо лунають заклики до розправи, теж можна сказати, що ваше медіа не підтримує заклики до насильницьких дій. Якщо мова про висловлювання, які принижують честь і гідність людини, то окрім вище сказаного, можна додати, що такі висловлювання ще й суперечать українським законам. Якщо ж звучить нецензурна лайка, слід перепросити в ефірі у глядачів і сказати, що все відбувається в прямому ефірі, тож ми, на жаль, не можемо уникнути таких ситуацій, – дає поради Власта. – І менше кажіть «ми». Вживайте таки назву медіа, щоб всі розуміли, про яке ЗМІ йдеться.

Для прикладу вона пригадує випадок, коли комісія з журналістської етики засудила Євгена Кисельова та канал Прямий за расистські висловлювання.

– Ви маєте це пам’ятати, бо завжди буде хтось, хто зможе потім поскаржитися. Тому вам треба мати пам’ятку, як діяти при різких висловлюваннях зі спікером, – сказала журналістка.

Тож попри те. Що ви в душі може й стрімер, та певні навички і вміння треба таки мати.

– Харизма, стресостійкість, навички спікера, навички імпровізації, готовність багато разів помилятися, спотикатися. Якщо щось не маєте, потурбуйтеся про це. Я навіть думала відвідувати уроки акторської майстерності. Моя знайома журналістка колись ходила до психолога, щоб знайти харизматичність. Він порадив їй знайомитися щодня на вулиці з десятьма новими людьми, – пригадує Власта Лазур. – Навіть якщо ви працювали на телебаченні (я працювала), то потім не дивуйтеся, що виходите в стрім і не можете зв’язати двох слів. Мені в коментарях писали, щоб редакція замінила ведучу. Все ж досвід набувся. Можна переглядати свої стріми. Я наприклад, зверталася до своєї викладачки з режисури. Я соромилася, а вона радила, що змінити.

«Спеціалізація важлива!»

– Ми звикли, що телебачення в прямому ефірі показувало бокс та футбол. Завдяки розвитку стірмінгу кожен ваш ефір це футбольний матч, але тут важливо бути в темі. Коли коментує футбольний коментатор, він знає, який це може бути гол в кар’єрі футболіста, який може забити через п’ять хвилин такий-то футболіст. Тож треба намагатися обирати якусь спеціалізацію. Я, наприклад, здебільшого висвітлюю політику. Я відкриваю сайт Верховної Ради України, вчу депутатів, щоб у разі чого, без підготовки спілкуватися з глядачами. Ви теж повинні знати бекграунд, а для цього треба обрати спеціалізацію, – сказала Власта Лазур.

Вона наголосила, що пандемія показала, що нам бракує медичних журналістів. Адже часто щось раптово падає на голову і тоді бачимо прогалини в галузі.

– У нас, зазвичай, всі роблять все: від пожежі в лісі до Верховної Ради. І це погано, людині важко зануритися в тему. Я пригадаю 2021 рік, марш рівності, який висвітлював журналіст Сашко Шевченко. Він знав, які закони в тих чи інших країнах щодо прав ЛГБТ спільнот, він знав ,як виглядають посли, які підтримують марш, знав, які позиції в різних партій щодо цього маршу рівності. Це був максимально професійний стрім, Олександр був максимально професійним в своїй тема. Тож будьте спортивним коментатором у своїй темі! – порадила журналістка Радіо Свобода.

Вона порадила описувати процеси та людей, нагадувати людям передісторії і біографії, як це, знову ж, можуть робити футбольні коментатори.

– Це є додана вартість, за що ви будете винагороджені увагою з боку слухачів та глядачів, – каже Власта Лазур. – А якщо вже ви геть не можете сказати, хто перед вами, то просто будьте людиною і перепитайте: «Нагадайте, будь ласка, як вас звати…» Це нормально, бо людина не може знати все. Я після відпустки не впізнала в парламенті Нестора Шуфрича, бо в мене поганий зір і я була без окулярів…

Насамкінець вона знов нагадала всім бути чемними, безстрашними та поважати спікерів. Та розуміти, що головне – це суспільний інтерес.

– Пригадую, я запитувала в Миколи Тищенка, хто в нас міністр. Дехто з колег сказав, я хайпую. Але насправді я хотіла показати незнання Тищенком міністрів не просто так. У суспільстві були перестороги, що народні обранці голосують, не вникаючи в те, що роблять. Тобто вони віддають виконавчу владу в країні невідомо кому. І тому я ставила питання про імена міністрів, показуючи таким чином, що нардеп не знає, за що голосує. Це і був суспільний інтерес. Так само як ми можемо запитати в народного обранця, звідки гроші на куртку, бо бачимо, що вона дорога, а зарплата в її власника 30 тисяч. То звідки ж гроші? Це питання можна поставити і в обласній, і в міській раді. Головне, обґрунтувати суспільний інтерес.