На Смілянщині 28-й раз вшанували пам’ять видатного поета Тодося Осьмачки і вручили премію його імені

16 травня в селі Куцівці, що на Смілянщині, відбулося вшанування пам’яті видатного українського поета, якого вважають другим після Шевченка за силою поетичного слова, Тодося Осьмачки. Адже народився він тут 16 травня 1895 року. Мені пощастило побувати на першому вшануванні тоді ще практично невідомого навіть для земляків поета. Адже радянська влада робила все, щоби стерти пам’ять про нього. На щастя, із здобуттям Незалежності Україна почала повертати собі імена призабутих світочів. Таким є і Осьмачка.

Вшанування його пам’яті були і велелюдними, і не дуже, як от цього року, але завжди щирими. Адже до нього їдуть ті, хто почувається українцем, хто розуміє поезію, хто відчуває силу його таланту. Нині теж приїхали письменники, журналісти, воїни не лише з Черкащини, а й з поза меж нашої області.

А ще цього дня в Осьмаччиному селі вручають Всеукраїнську літературну премію його імені. Цьогоріч її лауреатом став цікавий поет і щирий, незламний патріот України з Черкас Леонід Даценко. Поважну премію йому вручили за книжку „Мій Маніфест”. А він у пана Леоніда дуже простий і водночас непростий для виконання. Та як би було добре, якби ми усі прагнули його втілення. Бо він зрозумілий кожному справжньому українцю і страшний для ворогів: одна держава, одна мова, одна церква!

Диплом лауреата Леоніду Даценку вручив голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України, відомий український літературознавець і критик, доктор філологічних наук, професор Володимир Поліщук. Під час нагородження він наголосив, що постать цьогорічного лауреата дуже співзвучна творчості Тодося Осьмачки. А його маніфест – це той ідейний, змістовий стрижень, на якому тримає оборону Україна.

А відома українська письменниця, директорка Шевченківського національного заповідника Валентина Коваленко назвала Леоніда Даценка українським левом і янголом з автоматом на плечі. І не лише через назви його збірок і віршів, а тому, що такою є сутність цього поета. Недарма у своєму слові він наголосив, що ми повинні насамперед відвоювати незалежну українську духовність, одним із фундаторів якої був Тодось Осьмачка.

Звісно, Леонід Даценко читав свої пристрасні вірші. Читала свою поезію і Валентина Коваленко, інші поети, котрі приїхали на свято української душі. Прочитав свій пронизливий вірш, народжений на війні, і воїн зі Сміли Анатолій Терещенко. Для того щоби потрапити на вшанування Тодося Осьмачки він навіть відмовився від відпустки на Великдень. Такою є сила тяжіння видатного поета і землі, що його народила.

Опісля всі учасники заходу пішли помолитися за світлу пам’ять Осьмачки і за Україну до прекрасної світлої церкви, в якій хрестили видатного поета.

Захід був зовсім неформальний, бо на нього зібралися однодумці. Усе ж, без гостинності і приязні з боку господарів він не був би такий теплий, навіть родинний. Тож усі щиро дякували старості села Куцівки Наталії Вовк і заступнику сільського голови Ротмістрівської об’єднаної територіальної громади Ігорю Волошину за сприяння і допомогу в його проведенні.