Ще та безодня
«Я — безодня» Донато Каррізі потрапляла мені на очі постійно. Читав і відгуки. Врешті я сам взявся за читання. Книга варта витраченого на неї часу.
Цікавий сюжет, ведеться одночасно кілька сюжетних ліній, але під кінець книги розумієш як все взаємозв'язано... Розумієш, чому в тієї героїні чи того героя саме така доля. Все зводиться докупи.
Це класичний кримінальний детектив, трилер. Тут вам є жертви, є злочинець і є позитивний герой (у конкретному випадку – це феміністка, назву її так), який намагається знайти злочинця.
Якщо чесно, інколи автор намагався перевершити сам себе, заплітаючи так сюжет, що аж дух перехоплювало. Та не знаю, чи це було аж так потрібно. Ця книга – кубик Рубіка, яка складається лише наприкінці, аж на останній сторінці і не раніше.
І хоч тут, мабуть, ще більш закручений сюжет (як таке взагалі можливо?), ніж в книзі «Ловець невинних душ», але та книга мені здалася все ж атмосферніша. Там була якась аура, а чого варта була згадка в італійського письменника України в сюжеті про «ловця».
«Я – безодня» не має такої атмосферності, хоч має закрученіший сюжет, де ти ніколи не вгадаєш, що буде за наступним поворотом, як це було в книзі «Останні дівчата», що читав якраз днями.
Каррізі дивує, заплутує, не дає шансу на власне розкручування сюжету, а ще ставить проблему. І не просто проблему, а ще й дає ляпаса феміністкам. Ой Боже, виходить і жінки можуть бути гадами? Чомусь всю книгу я думав, що ідея зводитиметься до того, які все ж мужики козли, бо ми маємо в сюжеті безліч тому прикладів. Але в кінці виходить 1:1. Так, жінки виходять теж ще тими паскудами. Як і чоловіки, що каже нам – мова не про гендер, а про те, чи ти по життю путін, чи нормальний.
Окрім багатьох моральних аспектів, одну з тем порушує і сам герой, кидаючи фразу, яка надовго засідає у пам’яті. А чи варто декому справді зростати і жити, чи може краще тойго, утопити? Та чи вправі ми бути суддями і вирішувати за Бога? Одним словом, це вам не класичний сюжет, де діє трійця злочинець-жертва-детектив. Тут все набагато складніше, бо і кубик Рубика складається не за секунду, а треба таки подумати. І всі грані кубика побачите однотонними лише наприкінці роботи.
Я однозначно раджу цю книгу для прочитання, тут вам захоплюючий сюжет, тут вам безліч загадок, ну, хоча б щодо того, - хто насправді перед вами?
«Ніхто не знає його імені. Ніхто не заходить до нього в гості. Самотній, але вдоволений цією самотністю Збирач сміття не потребує компанії», - йдеться у книзі… Але в компанії цієї книги ви забудете про час і потім ще довго думатимете про цю книгу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Оголена правда про героїню на фоні вбивств дівчат у містечку
Справи містичні й терористичні: “Сьоме попередження”
.jpg)
Коментарі
Дописати коментар