Друге розслідування. Більш рішуче. Але всерівно мужику треба пробудитися
Гучна книга, яка завдяки червоній (безпрограшний варіант кольору) обкладинці маячить всюди по інтернету. Про що ж вона? Це детектив, трилер, химерна проза. Судовий антрополог Девід Гантер втрачає дружину і дитину, але не роботу. Ця книга не одна. Про перше розслідування «Хімії смерті» я писавтут. Наш герой подалі від горя поїхав в сільську глибинку, став сільським терапевтом, але там його наздогнали певні вбивства і він з головою занурився в розслідування. Ну, не так, щоб з головою. Власне, у першому розслідуванні була певна нерішучість. Можливо тому жертв було більше...
Тепер про другу книгу – друге розслідування.
У другій книзі також маємо вбивство на такій собі малій обмеженій локальній місцині. Якщо в першій книзі історія розгорталася в селищі, де всі одне одного знають, у малій громаді, то нині ситуація ще гірша – мова про вбивство на острові. Та ще й острів через шторм відрізаний від цивілізації.
Чи можна за самими лише обгорілими рештками тіла визначити, було це навмисне вбивство чи нещасний випадок? Кримінальний антрополог Девід Гантер, якого викликали на місце злочину під час відпустки в Шотландії, впевнений, що так. Однак складно розплутати справу без додаткових доказів. Та й без нормальної, здавалося б, команди експертів. Та ще й без нормальної лабораторії. Бо мова ж про острів, відрізаний штормом від всіх.
Девід спершу розраховує зробити декілька досліджень і повернутися на велику землю. Тобто, він хоче як і в першій книзі з першим розслідуванням зробити крок, але не так, щоб дуже рішучий. Хоча башка в нього варить добре і він помічає те, чого можуть не помітити інші. Проте в нього є свої внутрішні сумніви, свої демони, а ще роздуми філософські типу нахіба це треба, може не той шлях він обрав. А дома чекає панна, а тут на острові холодно і взагалі він не є частинкою громади, як і не був частинкою громади в селищі, коли розслідував першу серію вбивство в першій книзі.
Та й чи розслідував він взагалі?
Ось питання! Адже наш головний герой інколи межує з іншими, відходячи на другий план і це цікавий хід від автора книги. Бо ж інколи Девід настільки відходить на другий план, що місцями перестає бути головним героєм. І виходить тусовка, компанія людей, кожен з яких грає свою роль в історії. І цим історія збагачується.
Щодо локальності, замкнутості громади, атмосфера передана яскраво, як і в історії з селищем. Навіть краще. Тут вам острів, де всі одне одного знають. Чого варта лише журналістка, яка долею випадку якраз також опиняється на острові. І вона з місцевої тусовки. Бо тут виросла, тож додає свій штрих до історії книги.
Детектив химерний, гарний, сповнений несподіваних поворотів і більш динамічний для мене, ніж книга перша. Тобто, я б хотів, щоб таки в першій книзі було більше екшину, як тут, у другому розслідуванні.
Я б навіть читав другу книгу першою. Отак десь. Тут вам в атмосфері острова зосереджено стільки деталей, і тут стільки химерних елементів, які врешті приводять до неочікуваного фіналу. А останній штрих, чи то пак, останній штрик ножем від стерви – то бомба!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Потривожене зло: Через образ героя автор роздумує над взаємозв’язком людей з лінії фронту і тилу
Денис Джурджа:Те, що серед нас
Справи містичні й терористичні: “Сьоме попередження” Назарія Вівчарик
Коментарі
Дописати коментар