Вівчарик: МЕДІА

Моск-ву в 1272 році розпочав будувати хан Менгу Тімур. в політичне поле її ввела ханша Кончака, сестра хана Узбека і дочка хана Тогрула. Та сама Кончака. котра дала московії корону разійської імперії під назвою "Шапка Мономаха". У 1187 РОЦІ У ІПАТІЇВСЬКОМУ ЛІТОПИСІ ВПЕРШЕ З’ЯВИЛОСЬ СЛОВО “УКРАЇНА”. Колись територія від «Сяну до Дону» звалась Київською Руссю. Однак вже у 1187 році у Іпатіївському літописі вперше з’явилось слово «Україна». Рядки “…и плакашася по нем всі переяславци… бе бо князь добр и крепок на рати… и о нем же Украина много постона…” були пов’язані зі смертю Володимира Глібовича, переяславського князя. Це сталось під час походу на половців, а даний уривок означає «за ним же Україна багато потужила».   Цей же літопис містить розповідь про князя Ростислава Берладника, який завітав до «України Галицької». А у Галицько-Волинському літописі містяться рядки про князя Данила Галицького, котрий «забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп’є, і Комов, і всю Україн...

  Щоб уявити “географію” участі українців в боях Другої світової війни, їхню масову звитягу і жертовність, досить прочитати слова письменника і публіциста Мирослава Небелюка: «В гігантському змагу останньої війни українці взяли масову участь. Перейдіть лише цвинтарі полеглих у Нормандії, огляньте лише жертви великого союзного десанту на побережжях Франції, і на вояцьких хрестах знайдете стільки українських прізвищ, що вам зробиться соромно за весь так званий культурний світ, для якого не існує України хоч українська кров лилася під англійським, американським та яким хочете іншим прапором за сильні ідеали, в яких осягненні українська участь замовчана, і сильні світу цього, як, наприклад Черчілль, згадуючи кожен човен, затоплений німцями, ніколи не згадають, що на Монте Кассіно, в Нарвіку, в Авранші, у всіх Ульгатах і Ріва Белля – лилась українська кров. А хто скаже, що в Дієпп українці становили в 3 рази більший відсоток канадських частин як становлять відсоток Канади...

Мене на шматки рве, коли чую (ледь не щоденно): «А ми ж думали, що братські народи…» По-перше, ніколи так не думала (спасибі батькам, очі яких ніколи не були зашорені совєтською пропагандою). По-друге, якого дідька так думати?! Що саме переконувало в братерській любові?! Відколи Хмельницький віддав Україну на поталу Московії, про що Шевченко писав: Якби-то ти, Богдане п’яний, Тепер на Переяслав глянув! Та на замчище подив[ив]сь! Упився б! здорово упивсь! І препрославлений козачий Розумний батьку!.. і в смердячій Жидівській хаті б похмеливсь Або б в калюжі утопивсь, В багні свинячім. Амінь тобі, великий муже! Великий, славний! та не дуже... Якби ти на світ не родивсь Або в колисці ще упивсь... То не купав би я в калюжі Тебе преславного. Амінь. – відтоді й розпочався тотальний вияв «братніх обіймів». За що ж українці завше вважали їх «браттями»?! За чорну раду 1663 р.? За ліквідацію автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського пат...

 Вітаю всіх з Днем Української писемності та мови!!!  

Найбільше я не люблю, ба більше, просто ненавиджу, коли напередодні найголовнішого державного свята деякі „теж журналісти” запитують у перехожих: „Як ви ставитеся до незалежності?”. З таким же успіхом можна було б запитати: як ви ставитеся до життя, до дихання, до любови, до свого дня народження або, приміром, чи хотіли б ви народитися?.. Незалежна держава – природний стан існування будь якої нації. Української теж. Без неї вона приречена на вмирання, як людина без любови і дихання. Про це свідчить світова історія, зокрема й наша.  Найосвіченіший завойовник не буде дбати про поліпшення життя, розквіт культури завойованого народу, хіба що його окремі високоморальні індивіди. У гіршому випадку він його нищитиме, у кращому – асимілює. У виняткових випадках дозволить існування деяких елементів національної культури. Пам’ятаєте, як за СРСР: шаровари, вишиванка, вуса, галушки, пісні (не всі), гопак і… все? Навіть шлика на шапці заборонили. А от надра визискували по повній. Руками тубіл...