Дванадцять оповідань цієї збірки у підсумку утворюють химерний візерунок, окремі лінії якого переплітаються, підхоплюють одна одну і впізнають себе у взаємних відображеннях. Щоправда, візерунок цей — не зовсім рослинний, хоча й рослинний також. Але передусім він складається з історій людей. Людей із різним минулим, зруйнованим сьогоденням і невідомим майбутнім, - пише Олександр Бойченко. Оповідання справді неймовірні. Це міцно зшита збірка, як кулак. Все на одній ноті. Оповідання немов мають якусь ауру. Їх читаючи, бачиш все, що відбувається у Харкові чи іншому місті України в час війни. Кожен герой живий в своїх діях, в своїх думках, кожен герой справжній. Саме ця справжність і правдивість робить книгу такою сильною. Ти віриш історіям з книги більше, ніж реальності. У цих історіях такий сильний зріз нашого часу, тут історії про війну, про чоловіків і жінок, про Харків, про нас з вами. Це історії нібито художні, але насправді вони дуже документальні. Після кожної історії хочеть