Перше враження, як правило, найсильніше, хоч часто буває помилковим. Так вийшло і під час мого знайомства з Вадимом Мазніченком, АТОвцем, що захищав нас з вами у війні з Росією. Я зустрів його випадково у владних коридорах і зразу охрестив про себе «Термінатором». Ну а як було інакше? Залізна рука і залізна нога. Та ходить вправно, носить рюкзак, сам відкручує залізною рукою кришку на пляшці і п’є мінералку. Він був такий органічний зі своїми протезами, що навіть у найглибших куточках думок не закрадалося слова «інвалід» або «поранений». А ще коли він відкрутив ту руку і запропонував мені її помацати, зважити у своїй руці… Я точно зустрів «Термінатора». Чому ж перше враження помилкове? Бо йому пасувало б більше прізвисько «Оптиміст». Саме таким запам’ятовуєш його після знайомства.