Вівчарик: МЕДІА

Витягли з донькою велосипеди та вирішили прокататись парком у Смілі. І, чесно кажучи, не пожалкували — парк тут насправді крутий!

Кортизол — штука підступна. Коли його надто багато, він просто з'їдає зсередини. Всі ці стреси, дедлайни, новини — і ти вже сам не свій.

Холодний Яр навесні — це місце, де час зупиняється, а земля починає дихати білим цвітом. Днями ми вирушили з Черкас у цю легендарну місцину, щоб на власні очі побачити одне з найбільш тендітних див природи.

 Весна таки прийшла. На клумбі під балконом розцвіли квіточки. І в Холодний Яр не треба їзати, щоб шукати підсніжники:

Польський гриб (Boletus badius) — їстівний гриб. Шапка діаметром 4 – 12 (15) см, спочатку напівсферична, з підігнутим краєм, пізніше випукла, випукло-розпростерта, розпростерта. Поверхня шапки гола, гладка, матова, в вологу погоду клейкувата, при підсиханні блискуча, коричнева, каштаново-коричнева, темно-коричнева. Гіменофор трубчастий, прирослий. Пори середнього розміру, кутасті, білуваті, жовтуваті, з віком оливково-жовті, зеленувато-жовті, в місцях дотику набуває спочатку синювато-зеленуватого, пізніше бурувато-коричневого кольору. Ніжка висотою 4 – 12 см, діаметром 1 – 3 (4) см, циліндрична, потовщена до основи, волокнисто-луската, жовтувато-коричнева, в місцях дотику спочатку синіє, потім буріє. М’якоть щільна, біла, жовтувата, під шкіркою темніший, на зрізі злегка синіє, з приємним запахом та смаком. Польський гриб отримує назву "синяк" через те, що його м'якуш та м'якуш під ніжкою при розрізі та стиканні з повітрям набувають синього відтінку Кол...

 13 вересня я разом з іншими учасниками долучився до одноденного походу «Стежками нашої громади». Це був справжній шанс перезавантажитися: 15 км мальовничим маршрутом через ліси та яри біля Богунової гори, відвідати Лису гору та відчути атмосферу Чорного лісу. Похід подарував не лише фізичне навантаження, а й духовне оновлення — тиша, спів пташок, легенди та історії громади зробили цей день незабутнім Стартували в Малому Бузукові, там і завершили в підсумку, відео згодом  А відео дивіться ТУТ

Хоч селище Буки, розташоване в Маньківському районі Черкаської області, досить старе (перші згадки датуються 1515 роком), від давніх історичних часів у ньому збереглося небагато. Однією з найстаріших архітектурних пам’яток є напівзруйнований кам’яний млин, що стоїть мовчазним свідком минулого. Також тут можна побачити руїни однієї з перших малих гідроелектростанцій України — унікальна спадщина інженерної думки початку ХХ століття.  Проте головне багатство Буків — не в історичних спорудах, а в природних ландшафтах. Найвідоміша туристична перлина селища — каньйон річки Гірський Тікич. Високі гранітні скелі, які піднімаються над бурхливою водою, створюють мальовничі краєвиди, що часто порівнюють з пейзажами Швейцарії. Кам’яні стіни каньйону сягають місцями 20-25 метрів, утворюючи вузьке русло з численними водоспадами, порогами та затишними плесами. Цей каньйон вражає не лише своєю красою, а й атмосферою — він ніби випромінює спокій і силу природи. Не дивно, що сюди приїжджають не тіл...

В цей смутний час хочеться таки вже сонечка і літа. Квітень 2025 року дивний. Взимку стільки снігу не було, як у квітні. Та врешті сонце перемагає.  Тара́сівка  — село в Україні , у Шевченківській сільській громаді Звенигородського району Черкаської області У селі бере початок річка Безіменна, права притока Шполки.