Містична атмосфера та інтрига: огляд збірки Ігоря Антонюка «Монету підкине кожен»

Отримав і прочитав збірку Ігоря Антонюка «Монету підкине кожен». Класна збірка, міцно зшита! І я не про поліграфію, а про зміст.

Хоча поліграфія таки класна, книжка стильна, крута, є малюнки до оповідань, що додає атмосфери, у цілому таку книгу приємно тримати в руках.

Про зміст. Це вже друга книга Ігоря. Першу збірку «Шепіт сосен» читав давно-давно. Там були класні оповідання, від деяких мурашки йшли по шкірі.

У цій збірці я б не назвав всі оповідання лиш містичними чи хорорними. Тут є і філосовська складова, а подекуди мало не фантастика (оповідання «Чужинець»). З деяких оповідань можна зробити бомбезний роман, або й цілий фільм!

Особливо мені зайшли такі темні атмосферні оповідання як «Spieluhr», «Поганий пес» (ну це взагалі кайф, мені ця історія чомусь нагадала книгу Сергія Бута «Листи з того світу», можливо через містичну складову, через студентство, взагалі таку собі містичну атмосферність), «Пекельний кіт» (геть як за Стівеном Кінгом), «Сезон полювання», «Монетки».

Між іншим, пес присутній як герой і в попередній збірці героя, і я одразу пригадав одне з тамтешніх оповідань, яке дуже зачепило. Але нащо спойлерити? Хочете, то купуйте і попередню збірку автора у видавництві "Мандрівець".

Найбільше я б хотів романи від автора за двома останніми названими оповіданнями - «Сезон полювання», «Монетки». Це могло б бути дуже круто. Там величезний потенціал.

Загалом, читається цікаво, всюди присутня  здорова інтрига. З «Чужинця» можна було б робити фантастичний фільм, хоч там далеко не гола фантастика.

Такі збірки ще раз доводять, що не романами і повістями єдиними! І тепер хочеться ще оповідань від автора!