Денис Джурджа:Те, що серед нас

Літрозрив - український! Ба навіть більше, Літрозрив - "Підвальний"!
Підготував: Денис Джурджа
Назарій Вівчарик
Те, що серед нас
От дуже мені подобається читати різноманітні збірки від сучасних українських авторів, причому неважливо чи це збірник багатьох письменників, чи це авторська книга, бо на підставі читацького досвіду я можу з впевненістю заявити, що в збірці обов’язково буде щось круте.
Отак і із цією збіркою, я довго тішився, отримавши її, а почавши читати, як і очікував, отримав масу читацького задоволення. Вся справа в тому, що з творчістю даного автора я познайомився ще в «Підвальних» збірках, і завдяки його умінню вигадувати сюжети, Вівчарик мені особливо запам’ятався серед десятків інших авторів. 
Відкриває збірку вже добре знайоме мені оповідання «Звір», яке я читав в підвальній збірці «Світильник Джека» (до речі, є в збірці Вівчарика один незвичайний редакторський косяк: оповідання «Звір» нема в змісті), і воно мені здалося трішечки схожим на оригінальний фільм «Хижак», лиш якби в ньому було менше екшену і більше жаху, а події розгорталися в сучасних українських реаліях. І оповідання дійсно хороше, але далі ідуть ще кращі.
Насправді, в першу чергу всі оповідання радують тим, що це дійсно повноцінні твори, з оригінальною зав’язкою, цікавим розвитком сюжету, і що найважливіше – неочікуваним фіналом (хоча, і не завжди, але все ж). Ще порадувала різноплановість збірки: тут тобі і історії про чупакабру, які закінчуються мало не науковою фантастикою; і оповідання, в основі яких лежить божевілля (але, чи дійсно божевілля?); і робота, в якій жах наганяється мало не дитячою розповіддю про домовика, яка закінчується ну зовсім не по дитячому; і мало не сплаттерпанківська історія про відпочинок на озері, який неприємно скінчився зустріччю з русалками. Сюжетно збірка дійсно дуже багатопланова, а єдиним спільним знаменником для всіх оповідань є містична моторошність, жах, яким вони просочені.
Стосовно тих оповідань які найбільше сподобалися – питання складне, оскільки сподобалися майже всі, але все ж, найбільше запам’яталося, на жаль, все ще актуальне в сьогоденні оповідання «Плюс два дні життя», а ще емоційно важке «Сон переможця», ну і реально моторошне й трагічне «Ніч на вокзалі».
І я справді тішусь, що зміг отримати цю книгу, та ще й з автографом автора, так як це дійсно якісна сучасна українська література. Якісна, і що головне – нешаблонна.
Ну і наостанок хотілось би задати питання автору. В одному із оповідань є два головні герої, Оскар і Джаміль, і мені цікаво: це були випадково вибрані імена, чи це все ж пасхалка на балкарського співака Оскара, справжнє ім’я якого Шаміль?

Коментарі

Нижче подані популярні теми з блогу

Центр реабілітації: Лютіж (ФОТО)

«Захисник ще може бути не звільнений зі збройних сил, а вже потребує протезування», – Ольга Хоменко

Перше розслідування від сільського терапевта дещо нерішуче. Можливо, тому жертв більше…