У Смілі вшанували Якова Водяного

- жовтня 21, 2024

20 жовтня на станції імені Тараса Шевченка (колишня Бобринська), що у Смілі, було відзначено 138 річницю з Дня народження одного з організаторів Вільного козацтва, смілянського полковника цього військового формування, підприємця, драматурга, громадського діяча Якова Водяного. Адже народився він у цьому місті, тут зростав, тут очолив боротьбу проти російських військ, які поверталися з Західного фронту до росії. Тут у ніч на 22 лютого 1918 року він у спілці з Юрком Тютюнником і Хведотом Бондарем, які командували Звенигородським Кошем вільного козацтва, та єлисаветцями під орудою Кульчицького, провів і одну з найвидатніших операцій Вільного козацтва, наголову розбивши переважаючі сили більшовиків – восьмитисячну групу Михайла Муравйова.

Яків Водяний був також отаманом Холодного Яру. 1922 року зумів емігрувати до Польщі, написав драму „Холодний Яр”, оповідання, мемуари, працював у відділі розвідки УНР. У вересні 1939 року заарештований органами НКВД, а в травні 1940-го страчений у Києві. Похований, скоріш за все, у Биківні – найбільшому в Україні місці поховання жертв масових політичних репресій. Тож сміляни закарбували пам’ять про легендарного земляка, назвавши його ім’ям 17-метровий дуб на північному вокзалі станції імені Тараса Шевченка, який був свідком бою проти московських зайд під орудою Муравйова. Біля нього встановили і пам’ятний знак на честь 100-річчя тієї пам’ятної події, якого водночас вважають і символічною могилою Якова Водяного. До речі, 2017 року її і 250-річного дуба освятив тодішній Архієпископ Харківський і Полтавський, Владика Афанасій (УАПЦ).

От до цього священного місця і прийшли громадські активісти, котрі віддали належне героїчному предку, поклали квіти до пам’ятного знака. Про Отамана говорив ветеран російсько-української війни Анатолій Терещенко.

А відомий у Смілі та поза нею священик, військовий капелан і волонтер Михайло Шевчук у своєму слові наголосив на тому, що, на жаль, чимало таких вправних, завзятих, вмотивованих командирів в українському війську, яким був Водяний, за десять років війни загинули в боях. На їх місце прийшли переважно служаки, які не мають ні того хисту, ні досвіду. І це велика проблема для ЗСУ.

А його однофамілець, отаман козацької сотні Віктор Шевчук наголосив, що Україна має таке ж міцне коріння, як і дуб Якова Водяного. Тож, хоч ворог і ріже її гілки, вона все одно відродиться і народить нових Водяних. Запорукою цьому є небайдужа молодь і незнищенна пам’ять. От і козачата, якими він опікується, будуть невдовзі посвячені тут у джури, а в школі, де він їх навчає, створюється музей Якова Водяного.

Насамкінець присутні заспівали Славень України.