У Києві журналістів навчали розуміти Америку

12-13 жовтня в Києві відбулася перша в Україні школа для журналістів про українсько-американські відносини (US-Ukraine Media School), в якій узяли участь і журналісти з Черкащини. На ній ішла мова про зовнішню політику США щодо України, зокрема під час президентських виборів, про те, який вплив вони можуть мати на підтримку України під час війни тощо. Спікерами школи були науковці, викладачі з Америки, відомі українські журналісти, Народні депутати. З огляду на безпеку, навчання відбувалося в підземному укритті сучасного центра для співпраці, найбільшого інноваційного парку у Східній Європі Unit City.

Пізнавальний захід майстерно провів голова правління ГО „Інститут Американістики” Владислав Фарапонов. 

Програма заходу була дуже насиченою. Напочатку зустрічі з вітальним словом виступив заступник аташе з питань культури Посольства США в Україні Метью Вілсон. Наша країна йому майже рідна, адже його дружина українка. Пан Метью наголосив на тій великій ролі, яку відіграють ЗМІ в демократичному світі, тому програма обміну Посольства зосереджена на підтримці вільних медіа в Україні. Адже без доступу до точної, правдивої інформації важко приймати зважені рішення.

А Владислав Фарапонов наголосив: для того аби збагнути міжнародну глобальну політику, треба знати і розуміти Сполучені Штати. Він також розповів слухачам, як, на його думку, краще стежити за американськими виборами, на що звертати увагу, як висвітлювати. Бо це не пуста цікавість: Америка наразі надає Україні найбільшу серед усіх наших союзників допомогу, що дозволяє стримувати російську агресію. Тож від того хто стане новим господарем Білого дому, напряму залежить не просто майбутнє України – наше життя.

Вибори, де б вони не відбувалися, постійно супроводжують скандали, інтриги, фейки, тож доречним на заході був воркшоп кандидатки соціологічних наук Алли Петренко-Лисак „Як розпізнати правду за яскравими заголовками та цифрами?”.

Про те, як українським журналістам налагоджувати контакти з американськими парламентарями говорила відома політична журналістка Юлія Забєліна, котра має гарні взаємини з американськими політиками та посадовцями, веде адвокаційну роботу в США та пише про відносини України з іноземними партнерами. 

– Нам зараз конче потрібно отримувати інформацію про все, що відбувається в Конгресі, комітетах, Сенаті – всюди, – говорила пані Юлія. – Як на мене, ця тема недостатньо висвітлена. У нас ще й досі переважає емоційна складова, а потрібна системна інформаційна та адвокаційна робота з американцями.

Наталя Сольєва – колишня прес секретарка Посольства України в США, продюсерка на First Coast News, Каміла Грабчук – колишня продюсерка Washington Post та інші запрошені доречно поділилися своїм досвідом налагоджування зв’язків з американськими колегами, розповіли як українським журналістам бути ближчими до них, корисними їм.

А професор, викладач політичних наук у Школі соціальних наук та міжнародних досліджень Wright State University (Огайо) Лі Хенна розповідав (онлайн) як ефективно моніторити хід виборів у США.

Про те, якою бачать зовнішню політику своєї країни звичайні американці, розповідав на зустрічі професор, викладач Wright State University Ліам Андерсон. І це для присутніх українських журналістів теж було дуже слушним. Адже народної дипломатії ніхто не відміняв. А в час війни вона особливо на часі. Щоб краще розуміти один одного, нам потрібно ліпше знати один одного. Зокрема, як радили під час зустрічі американські гості і наші парламентарі, дуже важливо співпрацювати з американськими ЗМІ у глибинці, розповідати простим американцям про те, як виживають українці під час війни на прикладі конкретних родин, висвітлювати їхні будні, втрати, потреби. Так само потрібно працювати і з українською діаспорою. Бо допомога Україні – це не мітинги, співи і концерти на свята, а зібраний ресурс для конкретних відділень і батальйонів на фронті, реальних людей.

А невгамовний Владислав Фарапонов до всього ще й виклав докладну історію американської допомоги іншим країнам, і показав, що вона є невідкладною складовою зовнішньої політики США, що підкреслює ключову роль цієї країни у світі.

Про те, як працює в США українська парламентська дипломатія розповідали народні депутати України Леся Забуранна, Олександра Устінова (онлайн), Вадим Івченко та Ярослав Железняк. А працювати є над чим. Приміром, рятувати з московії українських дітей, яких рашисти вже виховують новітніми яничарами. І це ціла армія. Приміром, Леся Забуранна наголосила, що маленьких українців у ворожому полоні вже близько 400 тисяч. Для їх визволення дуже важливою є міжнародна підтримка, зокрема США. У цій справі надважливою є діяльність української амбасади. Спікери наголошували, що посол в Америці Оксана Маркарова суперпрофесіонал, чи не найкраща з усіх попередників.

У цьому засумнівався голова правління Українського кризового медіа центру, колишній посол у США Валерій Чалий. На його думку пані Маркарова відіграла негативну роль у тому, що так і не запрацював ленд-ліз. Закон про нього був прийнятий у Конгресі під тиском республіканців і відмінений, тобто завершений, з ініціативи демократів. Наразі його нема.

– Позиція української сторони в цьому питанні абсолютно неадекватна. Більше того, вона помилкова, – говорив пан Валерій. – І найгірше в наших умовах, що ми ще й обґрунтовуємо свою помилку. Свого часу наша посол і РНБО вивісили на сайті РНБО пояснення, чому Україні зараз не потрібний ленд-ліз. Це жахлива ситуація. Я пропонував підписати міжурядову угоду. Головний аргумент проти цієї допомоги полягав у тому, що вона за гроші, які потрібно буде віддавати. Але це не зовсім так. Усе залежить від того, що буде прописано в угоді. Якщо техніка знищена на полі бою, за неї нічого віддавати не треба. Тобто, це було політичне рішення з обох боків завалити ленд-ліз. Й ініціативи про його відновлення від найвищого керівництва України нема. Ми втратили важливий інструментарій отримання вкрай потрібної зброї за умов нестабільності в американській політиці, яка вже негативно відбилася на наданні нам необхідного спорядження восени минулого року. Тепер потрібне голосування в парламенті, а республіканці до цієї теми якось охололи. Ситуацію можна було би виправити, підкинувши цю ідею Дональду Трампу. Він би тиснув на Адміністрацію. А так у нас зараз не те що ленд-лізу нема, нема і бюджету на підтримку оборони України на наступний рік. А ленд-ліз був би чудовим інструментарієм тиску на путіна, адже завдяки йому ми могли би отримувати все необхідне для успішного протистояння агресії росії.

Узагалі на думку Валерія Чалого, ставлення нинішньої влади до дипломатичної служби і дипломатії вкрай непрофесійне. На послів призначають не фахівців, роблять це дивно, інколи навіть провокаційно, як з призначенням посла до Болгарії. Складається враження, що відбувається політична торгівля посадами. А механізм попереднього оголошення посла, як у випадку з Залужним, виходить за рамки всіх дипломатичних правил. Колись це нам вилізе боком.

Отже, наразі, без західної допомоги нам не обійтися. Прозахідний курс, на переконання Валерія Чалого, обрав на Майданах український народ та збройні сили України на полі бою. Лідером західного світу є США. Тому, як він наголосив, нам вкрай необхідно укласти з Америкою союзницьку або оборонну угоду. Її підписання свідчитиме, що формат наших стосунків зазнав незворотних змін.  

Цікаво було почути, як оцінюють двосторонні відносини між Україною та США й інші українські експерти. Катерина Шинкарук – кандидатка політичних наук, старша викладачка у Школі управління та державної служби імені Джорджа Буша ст. у Вашингтоні, асоційована дослідниця Фонду Карнегі за міжнародний мир – наголосила, зокрема, на тому, що подобається нам це, чи ні, та Україна не є сенсом політичного життя у Штатах. Мусимо бути реалістами.

– Але гарантія безпеки – це, насамперед, питання довіри. Тому потрібно будувати стосунки зі США так, щоб нам довіряли. Якщо нас хтось там не розуміє, це наша проблема. На жаль, у контексті виборів у США Україна наразі улюблене дитя демократів і байстрюк республіканців. Це не зовсім так, якщо дивитися на ситуацію в Конгресі, але він нагадує нині Колізей, який спостерігає за боєм гладіаторів. Усе це не на користь нашій країні.

Зустріч була дуже корисною. Схоже, що тепер українські журналісти, які взяли участь у цій першій в Україні школі для журналістів про українсько-американські відносини, навіть про вибори президента США знають чи не більше за звичайних американців. Наприклад, ми вже орієнтуємося, що то таке праймеріз та кокуси, національні конвенції, як формуються колегії виборників, коли відбувається їхнє голосування за президента. Нам тепер зрозуміло, чому в Америці домінують лише дві партії, чому „хиткі” штати вирішують долю виборів, і які це штати. Ми також знаємо, що долю країни на виборах вирішують не стільки виборці, скільки 538 виборників, бо в США діє система непрямих виборів: громадяни обирають президента саме через колегію виборників. І для перемоги кандидат має отримати не менше 270 їхніх голосів. Ці знання стануть нам у нагоді під час висвітленні виборів у США, за що велика подяка Institute of American Studies/Інститут Американістики і Посольству США в Україні за підтримку їхнього цікавого проєкту.

Олександр Вівчарик,

Фото автора