«Коник», що везе яблука по всій країні (ВІДЕО)

Закарпаття, або як називають цей край, Срібна земля, має багата на врожаї різних культур. Гори захищають цей край від західних вітрів і тут чудово почуваються, наприклад, яблука! Та аж настільки, що фермер з провінції завоював український ринок фруктами і натуральними соками під торговельною маркою «Коник». Ці соки продаються по всій Україні в багатьох торгових мережах, у тому числі в Черкасах в поширених мережах «АТБ», «Сільпо» тощо.

Хоча починалося все з вирощування картоплі, але далі компанія переключилася саме на фрукти. Бо не яблуками єдиними. Тут є і груші, і черешні, і абрикоси… І хоч компанія не є гігантом в Україні, проте за європейськими ринками вона велика: зараз підприємство має 200 га саду, 600 га зернобобових (соя і пшениця).

Зручне розташування полів – просто на кордоні з Словаччиною, дає можливість дивитися і на західні ринки збуту. Хоча, українське яблуко мандрує і далі, наприклад, у Гонконг.

Ми йдемо крізь довгі ряди яблук. Ранні сорти вже зібрали, пізніші ще достигають. Над яблунями натягнута сітка – від граду, зверху у небі гудять дроти – це експорт електроенергії з Європи.

Голова фермерського господарства «Коник» Василь Мелеш пригадує, як сюди приїздили посадовці з Києва, що цікавилися також садівництвом. Вони підходили до випадкового дерева, рахували кількість яблук, рахували кількість дерев в ряду і вираховували врожайність. В підсумку були дуже вражені.

Середня врожайність тут 70-80 тон яблук з гектару (в Україна 12-14 тон середня врожайність). Черешня має 20 тон з гектара, абрикоси – 14 тон, груша поки молодий сад, лиш 25 тон з гектару. Тут роблять мільйон літрів у рік соку, від 600 до 800 тисяч літрів продають натуральний сік. А щоб рік зберігався сік, його пастеризують як молоко.

– Ми лідери по садівництву. У нас130 гектарів яблунь чотирнадцяти сортів, 17 гектарів абрикос, 11 гектарів черешні, 30 гектарів груш. Садівництво в пріоритеті. Адже маємо мало земель, половина земель області це гірська місцевість. Тож родюча земля – дефіцит, але в нас сприятливі кліматичні умови. Вітри затримуються горами. І бачите результат – перше місце в країні по сплаті податків в четвертій групі. Ми 30 млн в рік платимо державі податків! – каже Василь Мелеш.

Модель підприємство обрало наступну: вирішили зробити кластер і зациклити виробництво. Тут є власний плодорозсадник. За прибутковістю один гектар інтенсивного саду дорівнює 22 гектари картоплі, або 110 гектарів зернобобової групи.

Також на Закарпаття релокувалося підприємство з Херсону, там вони вирощували овочі. Тепер люди привезли холодильне обладнання на Закарпаття. Тут їм виділили 300 квадратних метрів в оренду і вони будуть тепер робити з соку господарства «Коник» яблучний сік.

– Інколи у нас надлишок соку. А в країнах Скандинавії дуже популярний яблучний сидр. Бо в сокові інколи забагато цукру. І організм швидко насичується. Тому це підприємство з Херсону буде робити тут яблучний сидр, додаючи французькі дріжджі, - розповідає Василь Мелеш. – Будемо давати їм 300-400 літрів соку. Очікуємо, що ці люди робитимуть і яблучний оцет.

Найвдалішим голова керівництва вважає черешневий проект. З одного боку, тому що окупанти знищили Мелітополь, а там було дуже багато черешень. Тепер Закарпаття дає черешні. До кожної черешні тут підведений краник і капає вода, яку беруть з річки Уж.

– Маємо вже плодоносних 7 гектарів. Поставили на український ринок 108 тон черешні протягом 8 місяців. Тут є французькі, італійські, канадські, чеські сорти… Збираємо в сезон десь 4 тони в день, - каже Василь Мелеш.

Щороку підприємство перевіряє міжнародна аудиторська фірма, чи дотримується підприємство всіх тих вимог, про які йдеться в документах.

– Коли все реєстрували, то звісно запитують, чи була бюрократична і корупційна складова, чи були перепони. Відповім – ні. Бо це унікальне виробництво. І намагаємося постійно тримати рівень. Маємо тепер і клуб любителів соку «Коник», як то зараз ведеться у соцмережах.

Власне, всім цікаво, чому підприємство називається саме «Коник»? Як пояснив Василь Мелеш, у 1996 році заснував фермерське господарство Микола Іванович Коник, якого вже немає в живих.

– Це мій далекий родич. Згодом я долучився до виробництва. Спершу займалися картоплею. Але тоді загорівся бажанням садити сади. І з-за кордону ми знайшли фахівців, які нас навчили. Тепер маємо все технологічно налагоджено. Тут вирощуємо, тут збираємо, сортуємо, миємо, клеїмо наклейку, пакуємо, – показує виробництво пан Василь.

Закордонні фахівці зійшлися з паном Василем не в останню чергу завдяки Мельнику Олександру Васильовичу з Уманського аграрного університету.

– Він бере садівників, везе за кордон. Допомагає галузі. Всі європейські садівники його знають, пускають його. Він мене підвів до голландця на одній з виставок і ми познайомилися. Виявилося, що той голландець вчився справі мало не з дитинства. Але в Нідерландах тісно і уряд дав йому кошти закласти сад в Угорщині. Тепер поставляє свою продукцію по світу, він і навчив нас багато чому, - каже пан Василь.

Технологічність доходить до того, що іноземці контролюють у себе на комп’ютері в Голландії, коли пік розмноження комах.

– Таким чином, обприскують дерево чітко перед вилуплюванням комах. У радянські часи лили препарати не навмання, а на всяк випадок. А в нас це робиться чітко за розрахунком, - каже керівник. – ціна цієї безпеки 1,5 тисяч євро в рік.

Всього на підприємстві працює до 200 осіб.