«ЧендейФест 2024»: нагородження

21-24 серпня на Закарпатті відбувається літературно-мистецький «Чендейфест 2024». Цього року фестиваль приурочений 100-річчю від дня народження дружини письменника, Шевченківського лауреата Івана Чендея – Марії Іванівни, яка була підтримкою і вірною супутницею митця, та 100-річчю відомого режисера Сергія Параджанова.

До слова, Марія Іванівна навчалася свого часу в нашому черкаському педінституті , який тоді називався 300-ліття з'єднання України з росією. Зараз це ЧНУ

Спершу відкриття фестивалю, заходи в м.Ужгород, м.Мукачево, у м.Хуст, у смт.Дубове.

Підйом на гору Ясенова у смт.Дубове, заходи на горі. Спуск, обід, від'їзд у м.Ужгород. У садибі Чендея в Ужгороді був перегляд фільму Тіні забутих предків. Окрім того в рамках фесту привітали переможців літературного конкурсу.

Важливою частиною було обговорення листування Чендея з дружиною. Вийшов вже третій том його листування. Це особлива книга. Там Чендей постає не просто як письменник , а як батько, чоловік, українець, тато....

Дмитро Кишеря пригадував, як його Іван Чендей підштовхнув до купівлі хати в селі. Щоб до чогось приземлити. Він з ним спілкувався в житейських справах

- Чендей був людина дивовижного характеру. І то був ґазда, справжній господар. Він тримав слова. Він переживав все гідно. І я б вам розповів тисячу історій як він мене вчив жити, писати. Я знав Олеся Гончара, Івана Миколайчука, Павла Загребельного, але не бачив такого колоритного, як Чендей. Кажуть нема пророка на рідній землі, ні кажу, є , але на жаль, вони повертаються на рідну землю вже мертві. Я лиш розкажу один випадок. Як він мене вчив жити? От є в мене стипендія, я її прогуляю за два дні, а на третій треба їсти. І тоді здаємо пляшки, а як їх нема йдемо до Чендея. Ніби щось допомогти Але він все розумів і казав Маріє, дай їсти. І заходить партійний бонза якось, але то вже часи як він був в опалі. І якщо шавки його і не любили, то бонзи поважали. І ось партійці просять написати те і інше про лісоруба. І все кажуть на громадських засадах. А Чендей тоді каже, що мовляв там он дитині чоботи зошити до школи треба. То він обіцяв зробити на громадських засадах, але очевидно партійці подумали, бо віддячили за написаний сценарій на громадських засадах. Він казав, треба мати гідність а не віддавати просто так письменницький труд, - каже пан Дмитро.

Він казав мені: ми відходимо в вічність, щоб з вічності допомогти людям вижити в тимчасовості- каже пан Дмитро

Щоб Чендея читати, треба, щоб душа була готова. І мені довелося читати його твори першим, але не для того, щоб правити. Йому було цікаво , як сприйме молода людина твори. І вважаю, його твори на всі покоління, вічні. Зараз читає книги його моя дружина. І ридає, - каже Дмитро.