Вівчарик: МЕДІА

Я не хотів традиційно на шевченківські дні писати пост про Шевченка. Так роблять усі. А особливо пропіаритися за рахунок Поета у ці дні намагається влада і опозиція. Та що б там не було, але не вони є основним носієм ідей і думок Кобзаря, а народ. У моєму випадку – представниця народу – моя бабуся.

Саме напередодні жіночого свята – 7 березня – своє 100–річчя відзначає звенигородчанка Марія Петрівна Кожевникова. У цей день вона чекає у гості родичів не лише з різних куточків України, а й з–за кордону. Зокрема Росії, Білорусі та Америки.

Голуби жителя Звенигородки мають гламурні зачіски і здатні заворожити вуркотінням. Голуби – без них ми не уявляємо свого міста. Житель Звенигородки Леонід Ткаченко не уявляє без цих птахів свого життя. І якщо на вулицях міст ми звикли бачити звичайних міських голубів, то у пана Леоніда вони екзотичні.

Чигиринську АЕС будували, перепроектовували і… недобудували. Чи не дух Богдана завадив? Виїжджаємо з Чигирина у напрямку древнього села Вітове. На горизонті, немов визирнувши з глибини минулого, маячить не козацька могила (що було б тут доречно), а 120-метрова труба. Це наш орієнтир. Там – недобудована Чигиринська атомна електростанція чи принаймні те, що від неї залишилося. Трубу спеціально спроектували такою височенною, щоб більше розсіювала шкідливі викиди – у радіусі 10 кілометрів. Відстань же від Чигирина до АЕС становить приблизно 15 км. Тож розташована на розі вітрів діюча труба не повинна була лякати чигиринців викидами. Та будівельники не врахували іншого: вона досі ворушить спогади. Дивлячись на неї, хтось бачить втрачені надії, комусь ввижаються нереалізовані плани, а комусь і привид Чорнобильської АЕС. Тимчасові будівлі – найдовговічніші Уже на дамбі, з одного боку якої Тясмин з насосною станцією, а з іншого – Кременчуцьке водосховище, видно причальну стінку...

Півстоліття тому села Черкащини "потонули" у Дніпрі, а колишнім жителям сіл і нині сняться квітчасті луки і переповнені рибою озерця.