«Останні дівчата» Райлі Сейгера: кінцівка неймовірна!

Причиною купити була саме рекомендація Кінга.

Десять років тому Квінсі Карпентер вдалося неможливе. Вона вижила тієї жахливої ночі в Сосновому котеджі, коли загинули всі її друзі. Журналісти одразу ж охрестили її "останньою дівчиною", як до цього вже називали Саманту і Лізу. Поєднує дівчат те, що в різний час і за різних страшних обставин їм трьом єдиним вдавалося вижити, а от відрізняє те, що з них лише Квінсі так і не пам'ятає що ж з нею трапилося...

І тут закручується сюжет!

Те, що книга написана чоловіком, дивина. Бо написано немов з погляду жінки. Водночас, у якийсь момент в першій частині мені було трохи вже нудно. Можливо, в першій частині книги я б щось скоротив. Ну і пару епізодів цілком вгадуваних, зрозуміло, якщо шумить вода і нібито в душі сидить підозріла дівчина, то не факт, що вона приймає душ, а насправді вводить людей в оману (спойлер).

У цілому, кінцівка просто неймовірна – перевертає все з ніг на голову.

Ага. В якийсь момент бісила головна героїня, не міг звикнути, інколи вона відверто тупила…

Водночас, згодом звик і думаю, саме така мала бути героїня.

Книгу можна назвати жахи, детектив, трилер.

Десь читав, що трилер просякнутий жахом і нудьгою! Згоден! Якби не кінцівка – яка все врятувала.... то може б не було стільки класних спогадів про книгу.

Загалом, книга хороша і цікава. Для мене одноразова, але точно варта уваги і рекомендації.

Все таки це не Донато Каррізі і не Жан-Крістоф Ґранже...

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Ярослав Мельник. «Далекий простір» ГУЛАГу 

Сьоме попередження: алегорія на колективне сумління нації

Легкий жаль і легка усмішка. Чудова історія на вечір.