ПРО НАС ПИШУТЬ: Спогади минулого: відомий черкащанин презентував книгу про каторжні місця
Презентація унікальної книжки «Подорож у каторжні місця» журналіста й громадського активіста Олександра Вівчарика
відбулася сьогодні у прес-центрі видання «Нова Доба». Це –
книга-спогад, яку автор скомпілював на основі власних вражень та
зібраних окремих документів. Книгу складають окремі історії, а також
розповіді про мандрівку до міста свого народження Інти. Місто, в якому у
засланні каралися за любов до України батьки автора.
– Колись я мріяв написати книгу, щоправда – художню. Проте від долі не втечеш – і ось перед нами книга про Інту. Місто, де я народився і зростав. Воно наче б то й далеке, й холодне, але спогади не давали мені спокою. Тож я відправився у цю мандрівку, а побачене й почуте виклав на папері – у подорожніх нотатках. Перші дві розповіді опублікував у газеті «Нова Доба», а решту – у найстарішій україномовній газеті світу, виданні американських українців – «Свобода», – розповідає Олександр Вівчарик. – А згодом мій товариш і редактор газети «Свобода» Лев Хмільковський запропонував мені з цих нотаток зробити книгу. Він же й придумав назву, знайшов кошти на публікацію і познайомив мене з видавцем.
Автор зізнається, що коли писав подорожні нотатки, то спочатку й не думав про книгу. Олександр Вівчарик викладав на папір свої враження, ділився думками, описував побачене, спостережене, розмови з українцями, що досі там проживають. А при підготовці до друку, автор додав історію про місто, бо вважав, що розповідь таким чином стане більш рельєфною і цікавішою.
– Я орієнтувався на читача вдумливого і допитливого, на такого, якому не байдужа історія України, – зауважує автор. – Інта – це приполярне місто, фактично пустеля. На це місце привезли й силою змусили там працювати десятки тисяч ув’язнених різних національностей. Найбільше серед них було українців. Після звільнення більшість із них там і залишилися працювати на шахтах – видобувати так зване «криваве вугілля Інти».
Ностальгія – дуже небезпечне почуття, зауважує Олександр Вівчарик. Коли він приїхав у місто свого дитинства, він побачив геть не казкове місце зі спогадів, а напівзруйноване місто, з якого тікають люди. Автор також побував на згарищі власного будинку, тому автор повернувся із сумними думками, які виклав на папір. Так і народилася книга, яку підготував до друку видавець Олександр Третяков, а самі документально-публіцистичні розповіді опрацювала редакторка зі Львова Наталія Кіт.
– Ця книга є для автора певним енергетичний рівнем і точкою відліку, тому що тепер він знає, заради чого варто жити. Те, що він у собі носив і що йому боліло, він зреалізував саме у формі цієї книги, – зауважує видавець. – А ще, як видавець, я давно хотів видати книгу саме Вівчарика. Це таке собі ревне ставлення видавця до автора. А також видання побідного змісту мало для мене свій сенс.
Своє сприйняття книги «Подорож у каторжні місця» описав і син автора, який підтримував батька на всіх етапах підготовки до друку видання.
– Для мене ця книга – особлива. Вона про моїх діда й бабу, про те, що я в дитинстві навіть і не уявляв, наскільки поламані в них були доля й все життя. У них забрали все, але тільки не прагнення до вільного життя. Уже зараз я розумію, що вони після тюрми й виснажливої роботи знайшли в собі сили переїхати, повернутися на Батьківщину. Цю їхню незвичність я відчував, коли зростав поряд із ними, – зізнається син, а також журналіст і письменник Назарій Вівчарик. – Ця книга інформативна і болісна, вважаю, що її потрібно читати у старших класах.
Присутній на презентації історик Сергій Шамара вже встиг прочитати книгу «Подорож у каторжні місця» і зауважує, що саме видання багато про що, виконане професійно у своєму жанрі.
– Опріч іншого, як історик, я заявляю, що книжка дійсно покладається на серйозну документальну базу – дати, описи подій тощо. Це – справді документальне видання, – говорить Сергій Шамара. – Пан Олександр як і журналіст, і респондент зробив прекрасну оповідь усної історії. І вважаю, що насправді ця книжка про вибір національної ідентичності, між добром і злом.
Видання доступне для широкого кола читачів, але автор її рекомендує для прочитання, найперше, тим, хто насправді хоче знати більше про непросту долю українського народу за радянських часів, про життя українців у сучасній Росії. Із приводу її придбання можна писати на e-mail karafka13@gmail.com або телефонувати за номером +38 (067) 90 16 719.
– Колись я мріяв написати книгу, щоправда – художню. Проте від долі не втечеш – і ось перед нами книга про Інту. Місто, де я народився і зростав. Воно наче б то й далеке, й холодне, але спогади не давали мені спокою. Тож я відправився у цю мандрівку, а побачене й почуте виклав на папері – у подорожніх нотатках. Перші дві розповіді опублікував у газеті «Нова Доба», а решту – у найстарішій україномовній газеті світу, виданні американських українців – «Свобода», – розповідає Олександр Вівчарик. – А згодом мій товариш і редактор газети «Свобода» Лев Хмільковський запропонував мені з цих нотаток зробити книгу. Він же й придумав назву, знайшов кошти на публікацію і познайомив мене з видавцем.
Автор зізнається, що коли писав подорожні нотатки, то спочатку й не думав про книгу. Олександр Вівчарик викладав на папір свої враження, ділився думками, описував побачене, спостережене, розмови з українцями, що досі там проживають. А при підготовці до друку, автор додав історію про місто, бо вважав, що розповідь таким чином стане більш рельєфною і цікавішою.
– Я орієнтувався на читача вдумливого і допитливого, на такого, якому не байдужа історія України, – зауважує автор. – Інта – це приполярне місто, фактично пустеля. На це місце привезли й силою змусили там працювати десятки тисяч ув’язнених різних національностей. Найбільше серед них було українців. Після звільнення більшість із них там і залишилися працювати на шахтах – видобувати так зване «криваве вугілля Інти».
Ностальгія – дуже небезпечне почуття, зауважує Олександр Вівчарик. Коли він приїхав у місто свого дитинства, він побачив геть не казкове місце зі спогадів, а напівзруйноване місто, з якого тікають люди. Автор також побував на згарищі власного будинку, тому автор повернувся із сумними думками, які виклав на папір. Так і народилася книга, яку підготував до друку видавець Олександр Третяков, а самі документально-публіцистичні розповіді опрацювала редакторка зі Львова Наталія Кіт.
– Ця книга є для автора певним енергетичний рівнем і точкою відліку, тому що тепер він знає, заради чого варто жити. Те, що він у собі носив і що йому боліло, він зреалізував саме у формі цієї книги, – зауважує видавець. – А ще, як видавець, я давно хотів видати книгу саме Вівчарика. Це таке собі ревне ставлення видавця до автора. А також видання побідного змісту мало для мене свій сенс.
Своє сприйняття книги «Подорож у каторжні місця» описав і син автора, який підтримував батька на всіх етапах підготовки до друку видання.
– Для мене ця книга – особлива. Вона про моїх діда й бабу, про те, що я в дитинстві навіть і не уявляв, наскільки поламані в них були доля й все життя. У них забрали все, але тільки не прагнення до вільного життя. Уже зараз я розумію, що вони після тюрми й виснажливої роботи знайшли в собі сили переїхати, повернутися на Батьківщину. Цю їхню незвичність я відчував, коли зростав поряд із ними, – зізнається син, а також журналіст і письменник Назарій Вівчарик. – Ця книга інформативна і болісна, вважаю, що її потрібно читати у старших класах.
Присутній на презентації історик Сергій Шамара вже встиг прочитати книгу «Подорож у каторжні місця» і зауважує, що саме видання багато про що, виконане професійно у своєму жанрі.
– Опріч іншого, як історик, я заявляю, що книжка дійсно покладається на серйозну документальну базу – дати, описи подій тощо. Це – справді документальне видання, – говорить Сергій Шамара. – Пан Олександр як і журналіст, і респондент зробив прекрасну оповідь усної історії. І вважаю, що насправді ця книжка про вибір національної ідентичності, між добром і злом.
Видання доступне для широкого кола читачів, але автор її рекомендує для прочитання, найперше, тим, хто насправді хоче знати більше про непросту долю українського народу за радянських часів, про життя українців у сучасній Росії. Із приводу її придбання можна писати на e-mail karafka13@gmail.com або телефонувати за номером +38 (067) 90 16 719.
ПЕРЕДРУК з "НОВОЇ ДОБИ"
Коментарі
Дописати коментар