​Еволюція замість хаосу: яким має бути новий суспільний договір для України

Що визначає правила гри в суспільстві, коли старі механізми більше не працюють, а майбутнє вимагає тотальної мобілізації зусиль? На обласному рівні дедалі гостріше постає питання взаємодії між громадянами, бізнесом та владою. Днями під час публічної дискусії «Новий суспільний договір: комунікація у часи змін», що відбулася за підтримки Українського кризового медіацентру, експерти спробували окреслити контури нових правил співіснування.

​Головною спікеркою заходу виступила професорка НТУУ «КПІ», докторка політичних наук та політична аналітикиня Лідія Смола.

​Досвід чи просто «наступ на ті ж граблі»?

​Суспільний договір — це неписана система взаємних прав і обов'язків між громадянами, бізнесом та державою. Проте, аби побудувати таку систему, суспільство має спиратися на відрефлексований досвід. Як зазначила Лідія Смола, досвід — це не просто прожиті роки, а набуті знання, з яких зроблено правильні висновки.

​«Аналізувати й робити висновки спроможні далеко не всі. Дехто досвіду взагалі не набуває. Яскравий приклад — українські виборці, які на кожних наступних виборах готові знову й знову голосувати за тих самих персонажів, наступаючи на ті ж самі граблі. Це означає, що виборець не завжди здобуває політичний досвід», — підкреслила аналітикиня.

​Свобода в обмін на безпеку

​Сьогодні, в часи глобальних потрясінь та війни, природа суспільного договору трансформується. Люди готові поступитися певною частиною своїх особистих свобод, але натомість вимагають від держави чітких правил гри та, найголовніше, — безпеки.

​Цивілізаційні дивіденди від ефективного суспільного договору є очевидними. Це:

​Еволюція замість хаосу та прогнозований розвиток спільноти;

​Ефективний розподіл праці (зокрема, де бізнес створює робочі місця та платить прозорі податки, а держава забезпечує інфраструктуру — від оборони до якісної медицини);

​Цивілізоване вирішення конфліктів у правовому полі;

​Захист від цифрового авторитаризму та штучної поляризації суспільства.

​У цьому контексті актуально звучать слова французького президента Емманюеля Макрона: «Щоб бути вільним, треба бути сильним, а щоб бути сильним — треба, щоб тебе боялися». Для України ця сила народжується саме всередині країни — через внутрішню єдність.

​Від «невтручання» до тотальної солідарності

​Лідія Смола зауважила, що в пострадянські часи в Україні діяв негласний договір «невтручання»: держава не заважала громадянам і бізнесу виживати в тіні, а суспільство заплющувало очі на корупцію у владних кабінетах.

​Війна та виклики повоєнного відновлення повністю знищили цю парадигму. Нова модель воєнного та післявоєнного часу може базуватися лише на двох фундаментальних принципах: тотальна відповідальність та солідарність.

​Бізнес, який прагне працювати на обласному та локальному рівнях, громадяни, які хочуть отримувати якісні послуги (зокрема й медичні), та влада, що розпоряджається бюджетом, мають стати рівноправними партнерами. Тільки так неписані правила трансформуються у реальну силу, здатну вивести країну з кризи.