Секс, вбивство, дивні події, попи, інтернати… Ага, ще карлик

«Таємнича містика, відверта еротика, божевільна кримінальна історія...» - так розповідають про книгу «Кров кажана» Василя Шкляра.

Чесно? Її вирішила презентувати місцевим журналістам на День журналіста черкаська влада. Від влади нічого не просив, але книгу не взяти гріх. Тож звісно, узяв, поклав на чільне місце до списку, які на майбутнє читання. Врешті дійшла черга. Якраз після Кінга.

Отже, сюжет: є краля, яка втратила чоловіка, вона знаходить несподіване кохання. Чи те кохання несподіване? Питання… Хоч тут питань взагалі купа. І думаєш, чи це історія про любовні пригоди кралі, чи це історія про пошуки вбивці її чоловіка, чи це історія про моральні і сімейні цінності, які розвалюються дуже легко?

Так-от, на початку на кожному кроці секс. Причому, то з мужиками, то з жінкою, то з чортом. Я думав, що читаю не Шкляра, а Юрка Покальчука. Щось на зразок «Паморочливий запах джунглів». Потім, коли чоловіка героїні не стало, я вже міркував, що читаю таки детектив з містичним присмаком на зразок «Темної води» Кокотюхи.

Потім, коли пішли релігійні аспект (дуже релігійним раджу не читати, бо посивієте), то я став міркувати, що це таки не детектив, а більше філософське чтиво про мораль, релігію в суспільстві.

Врешті краля потрапляє в приватну дурку, звідки може повернутися додому, але чи дійсно може? Тут вже мені згадався класний містичний трилер Життя за гранню (Після життя) (2009) режисера Агнешки Войтович-Восло. Бо таке враження, що вибиратися з психлікарні панянка вже не планує, хоча, це лиш моє враження.

То що я, в біса, прочитав? Детективна і містична складова в книзі класні. Впринципі, деякі сцени і на порнуху потягнуть, тож любителям еротики, думаю, буде в кайф. Є тут філософська складова. Але у поєднанні все це не дає того кайфу від літератури, на що розраховував. Історія не є такою монолітною, як хотілося б.

Я міркую, що це певний творчий експеримент автора. Чи вартий він уваги? Безперечно! Як мені кінцівка? Суперова! Бо я вам не все розказав, і кінець там ще той… Але чи хотів би я ще таких книг від автора? Не знаю… Чомусь хочеться повернення до «Елементалу»! Як же там все круто було!

П.С. у заголовку згаданий карлик. Так от, карлик описаний бомбезно. Це один з героїв книги. І реально його історія мене зачіпає. Я б книгу окремо про нього прочитав ще….