До Дня Збройних Сил України в Смілі видали чудовий тематичний календар

Важлива подія, особливо для ветеранів російсько-української війни, а також волонтерів, відбулася сьогодні в Смілі. До Дня Збройних Сил України у міській раді було репрезентовано дуже гарний і якісний арт-календар на 2022 рік під назвою Непереможні.

На кожній його сторінці світлина когось з місцевих ветеранів або волонтерів. А відкриває календар світлина капелана, шанованого в смілі священика, настоятеля церкви Різдва Святого Івана Хрестителя ПЦУ, Митрофорного Протоієрея Михайла Шевчука.

 Такий подарунок ветеранам – то, насамперед, центральна міська бібліотека ім. Олени Журливої. Адже це саме тут народилася ідея такого видання. Не дивно, що креативним менеджером проекту є директор книгозбірні Ірина Огус. Її задум утілила в життя фотохудожник Оля Іванченко.

Приємно, що коштами допомогла міська влада, яка не була байдужою, а підтримала ініціативу бібліотекарів. Надрукувало чудовий календар черкаське видавництво «Афіша». Сприяла його появі і Смілянська спілка ветеранів та інвалідів АТО.

Є у календарі і світлина ветерана війни Миколи Липового. Це дивовижна, небайдужа особистість. Микола пройшов Майдан у Києві, недарма і позивний мав Майдан, після Революції Гідності пішов на війну, пройшов чимало боїв, зумів вийти з оточення під Іловайськом, де йому було прострелено нирку. Але і після лікування він ще воював… 

Починав свій шлях у складі 51-ї бригади, котра базувалася у Володимир-Волинському. Так склалася доля. Тож йому особливо прикро було дізнатися, що її розформували через нібито зраду. Микола Липовий, як і багато інших, вважає це фатальною помилкою, або помстою справжніх зрадників. Не дивно, що матеріал про нього було надруковано у книзі 51/14, яка вийшла у Нововолинську. Це спецпроект відомої журналістки з Волині Жанни Білоцької, в якому вона шукала відповідь на питання – чому несправедливо розформували 51-шу бригаду?

Тож такі проекти, як у Нововолинську і Смілі, утверджують у суспільстві повагу і шану до всіх, хто захищав і захищає Україну від російської агресії. Ми не можемо забувати імені тих, хто вберіг нашу державність, нашу честь у найважчий час 2014 року і продовжує робити це й зараз. Адже, як із прикрість говорили на репрезентації календаря ветерани, зокрема Сергій Водяний, їм доводиться стикатися і з нерозумінням того, що вони пережили, навіть з боку школярів. Тобто ми ще не навчилися, як належить, вшановувати своїх героїв. Але, як бачимо, вчимося…

 

Олександр Вівчарик,

Фото автора