Василю Стусу могло б виповнитися 85 років…

 Сьогодні Василю Стусу могло б виповнитися 85 років…

…проте він загинув у 47, відбуваючи покарання у таборі за сфальсифікованою політичною справою.

 

Про Стуса часто згадують як про людину трагічної, гіркої долі. Проте тут ми зібрали рідкісні фото, які показують його як людину, що понад усе хотіла жити гідно, творити від душі та любити по-справжньому. Наведемо ще кілька фактів, що показують особистість поета.

Василю ще не виповнилося шести років, коли він відправився в школу, і батьки дізналися про це не відразу. Уже у шість років ходив до школи з однією зі своїх старших сестер Марією. «Утікав з хати бо­соніж, бо мама ховала його взут­тя, аби нікуди, поки була зайнята на полі, не потикався, — згадувала Марія. — Повсюдно, і до школи також, за мною ходив. Вчителька дозволяла йому бути присутнім на уроках»

За спогадами сестри, Василь, уже ставши студентом університету, привертав увагу тим, що на заняттях відповідав виключно українською мовою. Багато читав, вільний час проводив у бібліотеці.

Сам вивчив латину, добре знав німецьку мову. Це дозволило йому не лише читати в оригіналі Ніцше, Гейне, Гете та Рільке, а й здійснити перші переклади їхніх творів українською.

Згодом викладав українську мову в школі та випускав газету на Донбасі українською, за редакцією Стуса вийшло 509 номерів видання.

У вересні 1965 року під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у Києві взяв участь в акції протесту проти арештів серед української інтелігенції, за що Стуса звільнили з інституту. Після цього заробляв на життя працюючи на будівництві, в котельні, в конструкторському бюро. Водночас продовжував творчу діяльність.

13 із 47 років життя поет провів у радянських слідчих ізoляторах, карцерах, камерах-одиночках, таборах та на каторжній роботі. Та помер, ймовірно, внаслідок побиття. Усе це — за відстоювання свободи слова, критику тоталітарного режиму, небажання бути рабом системи.

Читайте Василя Стуса,