День шахтаря

Сьогодні день шахтаря. Крайній ліворуч мій дід Ілля Гаврилович Вівчарик. 25 років пропрацював в місті Інті Комі Республіка (Росія) на шахті №13-14 прохідником. Спочатку як в"язень ГУЛАГу, потім як вільнонайманий. За народженням, генами і вдачею був хліборобом. Але життя склалося так, що змушений був освоїти важку і непросту ще й небезпечну професію шахтаря. До цієї роботи, як і до всього в житті, ставився сумлінно, грунтовно і відповідально. У бригаді його поважали, начальство цінувало, та тільки він вийшов на пенсію, жодного разу більше в забій не спустився... Колись в рамках журналістського відрядження я був в місті Українськ Донецької області. Там була повна дупа в місті і влада вирішила роздавати дармове житло, щоб трохи люди повернулися в місто. Квартири-хати – все давали. Тоді бачив і спілкувався з шахтарями, які тільки вийшли з-під землі. Часу на експериментальний спуск для журналістів не знайшлося, але чи спустився б туди під землю – не знаю. Важка то праця. Але колись у мого діда вибору не було. Комуняки будували союз нерушимих совєтскіх рєспублік і при цьому перемелювали багато людських доль…